Вісті Черкащини Волонтерка з Тальнівщини: «Без допомоги працівників пошти моя робота була б у рази важчою»
До нашої редакції звернулася волонтерка Олена Нишпора з села Мошурів, що на Тальнівщині, з проханням подякувати працівникам «Нової пошти» у Тальному та Мошурові. Вона вже понад два роки регулярно відправляє захисникам посилки з продуктами, маскувальними сітками, ліками та гостинцями – щонайменше двічі, а то й тричі на тиждень. І, за її словами, без допомоги й людяності працівників поштових відділень зробити це було б набагато важче.
«Відправляю і з Мошурова, але більшість – у відділенні «Нової пошти» в Тальному. Там мені зручніше через промокоди», – розповідає пані Олена.
Коли село збирає – фронт отримує
Одним із яскравих прикладів підтримки був збір продуктів для хлопців на Запорізькому напрямку.
«Вони там були повністю голодні. Ми з села зібрали все, що могли, а хлопці на «Новій пошті» дали нам великі контейнери, самі спакували й розклали, що куди потрібно. Наша задача була тільки винести з машини», – згадує волонтерка.
«Нова пошта» як партнер у добрих справах
Олена наголошує: без допомоги працівників поштового відділення її робота була б значно складнішою.
«Вони мене навчили користуватися промокодами, зареєстрували, ніколи не ставили в куток зі словами «чекайте». Черга, люди, а вони все одно знайдуть час, щоб показати й пояснити», – каже вона.
Особливо в пам’яті закарбувався випадок, коли терміново треба було відправити посилку, але промокодів ні в кого не залишилось. «Один хлопець з «Нової пошти» сам подзвонив до знайомого, і той дав свій промокод. Інакше треба було б доплатити 1400 гривень. Хотіла розцілувати ту дитину, який же він молодець!»
Підтримка навіть у дрібницях
За словами пані Олени, працівники відділення допомагають навіть фізично – підіймають важкі коробки, пакують, радять, як краще оформити відправлення.
«Буває, я по чотири напрямки в день відправляю. Адресати плутаються, я шукаю номер, а вони спокійно кажуть: «не спішіть, все встигнемо». Це дуже важливо, бо у волонтерів і так постійна напруга», – ділиться вона.
Що їде на передову
Основне, що відправляє пані Олена – це маскувальні сітки. Проте ніколи не забуває додати до посилок гостинці.
«Мошурівська пекарня завжди на відправки пече сухарі. Хлопці беруть їх у кишеню чи просто перекусити. Це у нас традиція – сухарі завжди кладемо», – пояснює волонтерка.
Подяка тим, хто поруч
Олена щиро вдячна всім, хто долучається до допомоги: односельцям, друзям, знайомим і працівникам пошти.
«Вони працюють у шаленому темпі, але знаходять у собі сили бути людяними. Хочу подякувати їм окремо. Це треба мати неабияке терпіння і велике серце», – підсумовує вона.
Сьогодні, коли війна торкається кожної української родини, історія Олени Нишпори – приклад того, як сила громади та людяність здатні творити дива. У її роботі немає вихідних, а дорога від Мошурова до поштового відділення стала символом щоденної боротьби за життя і здоров’я тих, хто тримає небо над нами. Її слова подяки – це не лише теплі фрази, а визнання того, що перемога будується на простих, але щирих вчинках людей, котрі не зраджують своїм серцям.
Аріана НЕСТЕРЕНКО
