Вісті Черкащини Водій з 38-річним стажем з Тальнівщини возить гуманітарну допомогу з-за кордону від діаспори
Володимир Бондаренко родом з Онопріївки на Тальнівщині. Його водійська кар’єра розпочалася ще з юного віку. Каже, що бачив себе тільки за кермом, тому й іншої професії не здобував. Спочатку працював у колгоспі трактористом потім, водієм в автоколоні, з часом був кермувальником у сільгоспуправлінні.
Сімейне життя чоловік облаштував у Тальному, де проживає й нині. Разом з дружиною вони виховали доньку, а тепер радіють двом онукам-двійнятам.
Більше 5-ти років тому Володимир оформився підприємцем. Придбав власний мікроавтобус на 8 осіб, яким і дотепер возить людей за кордон. Розповідає, що майбутні пасажири самі з ним зв’язуються. Обов’язково всіх наперед інформує, що можна з собою везти, а що ні, щоб потім ніхто не мав проблем під час перетину кордону. Каже, добре, що інколи обходиться тільки попередженням, а буває й штраф виписують людям, що дуже неприємно.
Чоловік розповідає, нині їздить закордон за відповідною програмою «Шлях». У Фінляндію везе пасажирів, а на зворотному шляху ще й навантажує у мікроавтобус гуманітарну допомогу від фінів, яку доставляє місцевим волонтерам. Це може бути – харчування, гігієнічні засоби, каремати, спальні мішки, брезент. Ще раніше, пригадує, привозив багатофункціональні ліжка у Тальнівську лікарню та інвалідні візки, а в терцентр комплекти постільної білизни. Словом, як зауважує Бондаренко, везе все, що передають. До збору цієї допомоги долучаються самі ж українці, які уже довгий час працюють у Фінляндії. Вони, зі слів Володимира, організовують там волонтерські центри, де проводять ярмарки, збираю кошти та купують все необхідне військовим.
У перші дні повномасштабної війни Бондаренко саме повертався додому. Тоді, каже, ситуації на кордоні з Україною була дуже тяжкою – постійна тривога, сльози жінок та дітей.
– У Польщі мене попросили перевезти людей, які також поверталися додому, бо самотужки переходити кордон було заборонено. Тому я взяв ще 8 пасажирів. Насилу розмістилися, бо ще ж автомобіль був заповнений гумдопомогою. Тоді поверталися в Україну здебільшого чоловіки і це вражало. Черги були дуже довгі, ми простояли на кордоні добу, – розповідає Володимир.
Зі слів чоловіка, його робоча поїздка загалом триває два дні до місця призначення – це 2-3 тис. км. Потім один день він відпочиває або у знайомих фінів, або у земляків. І прямує назад. У дорозі, каже, зазвичай слухає музику, або спілкується з пасажирами. Обов’язково періодично робить зупинки для відпочинку. Не раз, як розповідає, траплялися несправності з транспортом. Тоді, каже чоловік, потрібно все оперативно полагодити.
– Починаю телефонувати знайомим, щоб дізнатися, де поблизу можна придбати необхідну деталь. Потім ремонтую все сам. Дуже приємно, коли пасажири пропонують свою допомогу, тоді й поїздка швидше продовжується, – каже Володимир.
По приїзду додому починає підготовлювати автівку до наступної подорожі і, звісно ж, намагається зробити всі справи по домашньому господарству.
Ольга МОСКАЛЕНКО
Читайте також: Юна художниця з Тального виборола першість у Всеукраїнському конкурсі майстрів «Мальовнича Україна»
