Вісті Черкащини «Візерунок» душі: як у ліцеї на Тальнівщині створюють пісенну історію
Кажуть, що Всевишній подарував людям музику, щоб утамувати тугу за раєм. І справді, вона, немов цілюще джерело, наповнює душу радістю, надихає на творчість, пробуджує найкращі почуття. Уже третій рік у Кривоколінському ліцеї звучить вокальний ансамбль «Візерунок». Його історія – шлях до злагодженості, наполегливих репетицій, яскравих виступів, участи в конкурсах і заслужених призів.
У кожній пісні – самобутній візерунок почуттів, емоцій і натхнення. Саме такою бачить музику керівниця гурту Аліна Каширіна. Разом з творчими, щирими й талановитими дітьми вона створює пісенний простір, де оживають мрії та зникають межі буденності. Про роль пісні в житті, спогади про тата-героя, захоплення музикою й виховання молодих талантів ми поговорили з натхненницею колективу.
«Коли я почала працювати в ліцеї, то мріяла створити щось особливе, – розповідає Аліна. – Хотілося дати дітям не лише уроки музики, а й можливість виразити себе через спів. Так і з’явився наш «Візерунок». Сім юних сердець, об’єднаних любов’ю до співу: Аліна Білоус, Іванна Грищенко, Іванна Гуменюк, Валерія Захарова, Мирослава Кравченко, Валерія Півторак і Валерія Чернятевич. Нещодавно до них доєднався Ілля Авраменко».
Любов до музики Аліна Каширіна несе крізь життя. Анатолій Півторак – її тато, полеглий Герой російсько-української війни – дуже любив музику. Його пісні залишили в серці доньки глибокий слід.
«З дитинства пам’ятаю, що під час знеструмлень наша сім’я співала, – згадує вона. – Згодом, коли ми з братом підросли, у нас був свій репертуар. Тато купив «Ямаху» і, не маючи музичної освіти, підбирав та награвав легенькі мелодії. А потім оплатив нам уроки, і ми грали в чотири руки з братом. Тому з упевненістю можу сказати: любов до музики прищепив мені тато. На жаль, клята війна забрала найдорожчу людину в нашому житті. Мій тато — Герой! І зараз я виховую любов та інтерес до музики своїм дітям. Вони відвідують Тальнівську школу мистецтв, клас баяна (знаю, дідусь би пишався своїми онуками!).
Завдяки татовій підтримці Аліна отримала музичну освіту. Свій музичний шлях вона розпочала в Тальнівській музичній школі, продовжила в Уманському музичному училищі ім. П.Д. Демуцького, а завершила здобуття вищої освіти в педагогічному університеті ім. П. Тичини. «Тато казав, що голос – це крила, — говорить наша співрозмовниця. – Він навчив мене розправляти їх навіть у негоду. І зараз, коли ми з дітьми виходимо на сцену, я відчуваю його любов і підтримку».
Успіх «Візерунка» ще попереду. Діти наполегливо працюють на репетиціях, з кожним разом вдосконалюючи свої виступи. Прагнення до злагоджености й розвитку – те, що рухає ансамблем уперед. «Кожна репетиція – новий крок, – розповідає Аліна. – Ми намагаємося не лише відточувати техніку, а й розкривати емоції. У пісні важливо не лише правильно взяти ноту, а й донести почуття».
Усього за три роки дівчата вже почали збирати перші нагороди. Кожного разу, коли вони починають співати, маленькі серця тремтять від хвилювання й радости. Хоча шлях до великої сцени ще попереду, їхні голоси вже полонять слухачів своєю щирістю та чистотою.
«Кожна нагорода й оплески слухачів – наслідок спільної роботи, – говорить керівниця. – Проте для мене найбільша перемога – щасливі обличчя моїх вихованок. Коли вони співають, у їхніх очах світяться радість і натхнення».
Аліна Каширіна мріє, щоб «Візерунок» став упізнаваним не лише в Тальнівській громаді, а й за її межами. Вона прагне, щоб кожна учасниця ансамблю змогла розкрити свої таланти й повірити у власні сили.
«Музика – як чарівна паличка, – каже наша співрозмовниця. – Вона робить нас кращими, допомагає подолати труднощі й відчути себе вільними. Хочу, щоб діти зрозуміли: віра в себе й наполегливість допомагають досягти будь-якої мети».
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
