Він для нас тримав Україну: пам’яті Героя Глєба Матеєнка з Тальнівщини

Небесний легіон Тальнівщини

Стоять заплакані сади,

Скидають листя на руїни.

Він залишився молодим,

Солдат із мирної країни…

Застиглим поглядом крізь сад,

Мов білий птах, до неба лине

Душею світлою солдат

Такої мирної країни.

Петро Мага

«Наш обов’язок – пам’ятати подвиг усіх тих воїнів, які віддали своє життя за незалежність та свободу українського народу. Кожен клаптик нашої землі дається нам не задарма. За це ми платимо найбільшу ціну – життя наших воїнів. Тому й спогади про них залишаться навіки, адже ці Герої навіки в строю», – сказав в одному інтерв’ю полковник Петро Цимбал. Глєб Матеєнко – один із них.

Юнак народився 24 січня 1999 року у селищі Васильківка Дніпропетровської області. Там же й закінчив середню школу. У Дніпропетровському професійно-технічному училищі здобув професію автослюсаря. 2019 року переїхав на малу батьківщину, у село Гордашівка, де проживає його батько. Цього ж року Глєба призвали на строкову службу. Після її закінчення він підписав контракт із Збройними Силами України. Боронив рідну землю від російської навали на сході України.

Повномасштабна війна застала Воїна у Вугледарі Донецької області, де на той момент він проходив службу. Життя старшого матроса, оператора роти зв’язку обірвалося 12 грудня 2022 року в місті Павлоград на Дніпропетровщині. Він всім серцем вірив у Перемогу України й робив усе можливе, щоб її наблизити. Глєбові було всього 23 роки. Попереду ціле життя – плани, мрії… Не судилося… Через п’ять днів на Алеї Героїв Тальнівщина прощалася зі своїм сином. Сум, біль, жаль та розпач охопили всіх, хто навколішках зустрічав траурний кортеж, а потім проводжав Звитяжця до місця вічного спочинку.

Одна з жінок, не стримуючи сльози, сказала: «Цей хлопчик назавжди залишиться Героєм! Спасибі, що оберігав наш спокій. Ми ніколи його не забудемо. Царство небесне та вічний спокій!»

Слова співчуття родині висловили міський голова Василь Сідько та військові.

–Вірний присязі, виконуючи свій військовий обов’язок, Глєб Вячеславович віддав за Україну найцінніше – своє життя, – сказав у прощальній промові Василь Петрович. – Він був Героєм. Він був, є і назавжди залишиться у наших серцях.

«Мій чоловік був дуже хорошою людиною, справжнім, справедливим. Допомагав усім, хто потребував підтримки. Любив дітей, сестер і братів», – ділиться спогадами про чоловіка Наталія Матеєнко.

За життя Воїн говорив, що для нього в цій війні найважче – бачити скалічені долі маленьких дітей. Адже сам мав доньку, яку любив понад усе й бачив лише на екрані смартфона. З болем і сумом згадував загиблих бойових побратимів й повторював: «Я і воюватиму, аби була вільною держава, аби українці не стояли на колінах і не були рабами».

–Глєб – справжній друг і побратим. Завжди допомагав тим, хто цього потребував. Останні три роки присвятив військовій справі й завжди був готовий захищати Україну навіть ціною власного життя, – розповів військовий Андрій.

Поховали Героя 17 грудня 2022 року на кладовищі села Гордашівка. Вічна слава Захиснику, який віддав життя за Україну!

Редакція газети «Новий Дзвін» висловлює глибоке співчуття рідним загиблого: мамі Маргариті Едуардівні, батькові Вячеславу Васильовичу, дружині Наталії, доньці Емілії, сестрам Евеліні, Анжелі, братам Веніаміну, Едуарду, Микиті.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА