Військовий з Тальнівщини регулює забезпечення військових частин

► На рубежі

Цього разу героєм нашої постійної рубрики «На рубежі» став уродженець села Гордашівка, що на Черкащині, Вадим Чабанюк, головний спеціаліст відділу управління військовими перевезеннями Командування сил логістики ЗСУ у Києві.
– Моя справа – забезпечення, логістика. Це вкрай важлива робота, адже ефективність військ залежить від їх наповнення, від того, що вони мають в резерві, від того, чим оперують і як швидко отримують те, що їм вкрай необхідно. У мене майже вся служба проходила у військах військових сполучень. Тих, які забезпечують переміщення військових команд, підрозділів, ешелонів, здійснюють доставку дров, вугілля, палива та іншого. Також забезпечення військових, які мають їхати у відпустку, квитками транспортом. Взагалі у логістиці є відповідні управління: речове, продовольче, паливних матеріалів, які все це регулюють, – розповідає коротко про свою діяльність Вадим Миколайович.
Взагалі за спеціальністю Чабанюк – механік телерадіовідеоапаратури. До військової служби працював у телемайстерні тальнівської 9-поверхівки. Потім прийшла повістка і можна сказати, що звідси почалася військова кар’єра чоловіка. Адже після армії Вадим Миколайович пішов у школу прапорщиків. Опісля, через років 4, вступив до Одеського інституту сухопутних військ. Потім пішов на службу командиром взводу у 169-й навчальний військовий центр «Десну». Там був командиром взводу і викладачем снайперської стрільби. З часом його перепризначили на помічника військового коменданта станції ім. Т. Г. Шевченка у м. Сміла.
Потім був помічником в Одесі. А звідти пішов старшим помічником коменданта у Подільськ. З часом повернувся уже старшим помічником знову в Одесу. Тоді був призначений заступником міського коменданта станції в м. Київ, а потім став військовим комендантом. З 2013-2018 рр. був начальником відділу військових перевезень на Південно-західній залізниці. А нині він головний спеціаліст відділу управління військовими перевезеннями Командування сил логістики ЗСУ.
За свої 26 років військової служби Чабанюк постійно перебував у русі, змінював і посади, і місце проживання. Це, як наголошує наш співрозмовник, загартовувало його та розвивало. Дуже вдячний військовий своєму хорошому знайомому, теж військовому, Віталію Шевченку, полковнику запасу, який у свій час переконав його вступити у військовий інститут і, таким чином, продовжувати ріст у своїй військовій кар’єрі. Вадим Миколайович називає Шевченка своїм наставником. Каже, що це та людина, яка дала йому поштовх і натхнення рухатися далі.
– Безпосередньо у бойових діях я не був задіяний. Однак, я там був у 2015 році і про те, що бачив, не хочеться багато розказувати. Якщо коротко – це понівечені люди та їхні долі. На той час я був в Артемівську, там була танкова база, уже повністю розстріляна. Тоді 4 рази її штурмували, але базу не забрали. Я розформовував її. Моя робота полягала в тому, коли привозять на станцію, наприклад, дрова, то потрібно швидко розприділити їх по підрозділах, які під’їжджають. Кому і скільки кубометрів дров потрібно. А також завантаження певної техніки і її швидке перевезення. Тоді навантаження було тільки по Артемівську. Приїжджали підрозділи, які прямували на нуль або одиничку. Саме там я побачив, як підрозділи чекають ці дрова, наприклад. Люди мерзнуть та й поїсти треба на чомусь зварити. Тому розумів, що працювати потрібно оперативно, щоб всіх забезпечувати вчасно, – каже військовий.
Вадим Миколайович зауважує, що в цій роботі треба мати ще й терпіння, адже все потрібно врегулювати і з підрозділами, і з Укрзалізницею. Має бути дуже швидка взаємодія, щоб оперативніше доставляли вантаж, бо, як наголошує Чабанюк, інколи він може бути дуже необхідним для військових.

Ольга МОСКАЛЕНКО