Вісті Черкащини Військовий з Тальнівщини пишається сином, який народився на День козацтва
14 жовтня для військовослужбовця Романа О. із Лісового на Тальнівщині є подвійним святом, саме у цей день 18 років тому народився його син Роман. З квітня цього року чоловік впевнено став на захист рідної країни, розумів, що має докласти всіх зусиль, щоб убезпечити життя людей на Батьківщині. Про такий свідомий вибір Романа розповідає його сестра Юлія О.
Жінка каже, що після повномасштабного вторгнення Роман залишив свою роботу далекобійника, на якій пропрацював більше 10 років у Черкасах і приїхав у рідне село. Відразу став на облік у військкоматі і от уже 5 місяців як чоловік боронить нашу державу у Донецькій області.
Ще молодим, зі слів жінки, брат проходив службу в армії, тому військова справа для нього не почалася з чистої сторінки. Служив, як пригадує сестра, у Криму, був механіком на підводному човні. Потім повернувся у село, недовгий час пропрацював трактористом, а згодом переїхав у Черкаси.
У їхній сім’ї, як розповідає Юлія, троє дітей. Найстарший Роман, середній брат і вона найменша. Завжди жили дружно і підтримували один одного, як і до цього часу. Вся родина – батьки, середній брат і Юлія уже зі своїми сім’ями, надалі проживають у Лісовому. Разом тримають кулачки за найстаршого брата, щиро вірять у Перемогу і чекають на повернення найріднішого.
– Дуже люблять свого дядька всі племінники. Це і середнього брата діти, і мій син. Рома завжди знаходить для них час, бо й сам їх обожнює. Брат оптиміст по життю. Він завжди всім підніме настрій і переконає в тому, що все буде добре. Дуже життєрадісний, з ним цікаво та спокійно, – розповідає Юлія.
Для своїх племінників дядько є авторитетом. Найменший 5-річний хлопчик, син середнього брата Романа, як розповідає жінка, називає його Супер-Героєм. Малюк постійно каже: «У школу не піду, піду до дяді Роми на фронт». 19-річний племінник, син Юлії, з нетерпінням хоче закінчити навчання, щоб піти служити і тримати стрій разом з рідним дядьком.
Родичі не бачили Романа більше двох місяців. Зв’язатися, кажуть, з ним тяжко, тільки чекають дзвінка від нього. Батьки дуже хвилюються, каже Юлія, але вона їх завжди переконує, що потрібно триматися, не розклеюватися і не нити, бо брат буде все те відчувати на собі, а він хоче, щоб найрідніші були на позитиві.
– Він частенько каже, що мріє про те, щоб просинатися не від вибухів, а від співу птахів і знати, що всі москалі знищені, – розповідає сестра військового.
Ольга МОСКАЛЕНКО
Читайте також: Нашим оборонцям – низький уклін!
