Вісті Черкащини Військові з Тальнівщини вірять, що зроблені дітьми обереги рятують життя
Минулими вихідними в Мошурові на Черкащині селяни збирали чергову посилку на передову у Донецьку область. Як і зазвичай, до збору долучилося чимало селян. Приносили все, про що просили, навіть кошти на пальне назбирали. За що дуже дякували й ініціатори поїздки, і самі військові.
Наймолодшою учасницею, яка взяла участь у зборі продуктів для захисників стала 11-річна Анастасія Марусенко, про яку ми вже писали раніше. Вона за власні кошти придбала солодощі та мінеральну воду. А днями знову поповнила свою скарбничку на благу справу, вторгувавши за свої вироби 1500 грн. у Тальному.
Посилку із села на передову власним транспортом везли самі ж мошурівці. Разом з ними їхали, повертаючись у стрій, військові-земляки з громади, які приїжджали у короткотривалу відпустку додому. Із собою хлопці везли всі необхідні речі і гостинці від рідних для своїх побратимів. Тож бус був заповнений повністю.
В одного із військовослужбовців на зап’ясті поряд з годинником був браслет, вишитий червоними квітами. Чоловік розповів, що це оберіг. Він обрав його серед тих патріотичних подаруночків, оберегів та малюнків, які присилали їм на передову діти. Не знімав його більше 90-та діб на передовій та навіть коли був у відпустці. Він розповідає, що всі побратими обирають для себе одну із таких символічних речей і тримають при собі. Хлопці вірять у те, що це їх оберігає і, як переконує наш співрозмовник, насправді так і є.
Та ж історія, як зауважує військовий, і з дитячими малюнками. Виявляється, хлопці їх дуже цінують.
– Коли перший раз хлопці з рідного села привезли допомогу, мої онуки передали мені малюночки. Я почепив їх там, де спав. На одному з малюнків було написано «Люблю тебе, Діді». Всіх зацікавило, хто ж такий Діді, от так завдяки онучаткові і отримав свій позивний.
Малюнки від дітей для нас – натхнення.
Вони нам постійно нагадують, заради кого стоїмо, заради кого боремося, заради кого не страшно віддати життя. Нам дуже приємно отримувати такі подарунки. Так ми відчуваємо підтримку, тепло, радість і величезне бажання наших дітей жити в мирній країні. Це додає нам сил і бажання відкидати ворога чимдуж далі, – розповідає військовий.
Як бачимо, підтверджень цінності військовими різної підтримки від малечі є багато. І фото обклеєного дитячими малюнками танка, і пошук військовим у соцмережі маленької дівчинки, яка намалювала вишиваночку, а він розмістив її у своїй плитоносці і казав, що саме це врятувало його життя, тому хотів подякувати їй особисто. І дзвінок військового, на залишений номер телефону дитиною на малюнку, зі словами вдячності. А як до сліз розчулює військових, коли діти самі починають різними способами заробляти кошти, щоб допомогти наблизити Перемогу. Не злічити такої підтримки від найменших українців до наймужніших наших Супер-Героїв, як кажуть самі діти.
Тож з таким хоробрими та цілеспрямованими дітками можна впевнено вважати, що ми вже перемогли.
Ольга МОСКАЛЕНКО
