Відсутність сімейного лікаря та крадіжки посеред білого дня: жителі села на Тальнівщині озвучили наболілі проблеми

Незважаючи на далеко несприятливі погодні умови, майже 30 жителів Онопріївки, що на Тальнівщині, прийшли до приміщення сільради 4 лютого – познайомитися, почути, побачити, поділитися наболілими проблемами зі старостою Павлом Козаченком. Для останнього це був не перший сюди візит, а 3-й. Кількома днями раніше староста провів подібну зустріч з жителями Кобринової Греблі та Антонівки. За мету, як тоді, так і зараз, було почути від людей про проблеми, що існують на селі, занотувати їх (погодьтеся, в усіх 17-ти населених пунктах вони свої, охопити все водночас та не випустити нічого важливого не так і легко), аби потім братися до їх вирішення. Протягом зустрічі телефон старости не вгавав – на кінець сходки на ньому десятків зо два пропущених та відхилених дзвінків.

– Труднощів багато, – звернувся до людей Козаченко. – Ми йдемо першими непроторованими шляхами. Пропоную вам підняти проблеми, які є. Я не спішу, хоча є зараз порив водогону в Антонівці та Лащовій. З моєї точки зору, служби, які повинні відреагувати, нам обіцяли, якщо тільки повідомимо, то вони відразу приїдуть і полагодять. Я бачу, не сильно воно так і робиться.
Павло Олександрович повідомив людям, що у кожному з 17-ти сіл, що тепер у його підпорядкуванні, незабаром призначать адміністраторів. А поки люди можуть подавати свої кандидатури на цю посаду. До претендентів є певні вимоги: людина повинна жити безпосередньо в селі, у якому й буде (у випадку призначення її головою міськради на посаду) виконувати функції адміністратора, також повинна знати законодавство і т. д..
Проблемних питань, як з’ясувалося, в Онопріївці чимало.
– Скажіть, чи буде у нас якась комунальна служба? А то у нас так позаростало – страшно! – бідкаються люди. – Біля дитсадка у нас аварійні акації, з ними треба щось робити.
Окрім того, у селі, кажуть, нема жодної занедбаної земельної ділянки, а от попідтинню, де, власне, ці городи знаходяться, повиганялися густі зарості і розчищати їх нікому: «Ще Р­Е­­­­­М­ів­­ці обрізали гиляки – так вони там і лежать, нікому не потрібні», – кажуть селяни.
А от Наталія Гладченко раніше працювала листоношею, має 4-ро дітей та хворого чоловіка. Усі гуртом залишилися без землі, хоча для сільської родини це чи не єдина надія на виживання. Жінка звернулася до Павла Козаченка з проханням вирішити її проблему.

Окреме питання – освітлення села та наявність електрика. Як-от, коли нарешті буде світло на вул. Шкільній? Людей хвилює і час, коли вмикаються та вимикаються лампочки по селу. Було б непогано, якби вони працювали тоді, коли це найнеобхідніше, аби попоратися по господарству.
Про непоодинокі крадіжки у селі говорить Марія Шмаглій, інші присутні це підтверджують. Кажуть, що крадії настільки знахабніли, що лізуть до хат навіть посеред білого дня. Приміщення сільради встигли обібрати кілька разів.
Потребує ямкового ремонту центральна вулиця, адже по селу постійно ганяють багатотонні фури, що розбивають дорогу, а від їхнього гуркоту хати тріщать по швах: «У нас щоб під тим асфальтом не камінь під сподом, то тої дороги вже б давно…», – каже Микола Криволап, житель Онопріївки. Чоловік обурюється, що до села з запізненням приїжджає машина «Укрпошти», іноді доводиться поночі йти на край вулиці (бо та далі не їде) і забирати пенсію: «Що з поштою сталося? Буває, о 16-й вечора привозять пенсію. Хіба ж хто піде вночі?», – каже. Односельці чоловіка підтримують, кажуть, що раніше було краще, а тепер не отримують вчасно газет та хвилюються щораз, чи привезуть їх взагалі. Говорять, що було б непогано мати у селі відділення Нової Пошти.
Жителі Онопріївки, як і сусідньої Кобринової Греблі, серед проблем назвали і автобусне сполучення з центром громади (Тальне) та району (Звенигородка). «Зараз автобус приїжджає пізно, не так, як колись, о 7-й, а йде в дев’ять. Через це зайняти десь чергу у Тальному неможливо, – кажуть онопріївчани. – Якби їздив так, як і раніше. І щоб у неділю ходив».
Повідали Козаченку і ще про кілька проблем: у селі нема перукарні та приміщення, у якому б можна було відбути поминальний обід. Жителі села поскаржились старості на те, що сюди вже 4 місяці поспіль не приїжджає сімейний лікар: «Останній раз він був у нас ще 2 жовтня», – каже Лідія Михтюк.
На запитання, як часто Козаченко зможе навідуватися до села, каже: «Якщо будуть призначені адміністратори, то раз чи два на тиждень. Буде графік, затверджений міськрадою».

Ольга ОСІЯНЕНКО