Вісті Черкащини «Відразу знайшла спільну мову зі школярами»: в. о директора школи з Тальнівщини про заклад, яким опікується
Значення професії вчителя важко переоцінити. Це мудрий наставник, старший друг, порадник, який обов’язково любить рідний край, палко захоплюється своєю професією, людяний, чесний, скромний. Сьогодні наша розповідь про вчительку трудового навчання, виконувачку обов’язків директора Кобринівської гімназії Тальнівської громади Юлію Мантулу.
Жінка народилася й виросла в місті Шпола. З дитинства захоплювалася мистецтвом. У підлітковому віці відкрила для себе нове захоплення – вишивку, саме тому після закінчення 9 класу вступила до Корсунь-Шевченківського педагогічного училища на спеціальність «вчитель трудового навчання, креслення».
–Перші уроки провела під час проходження педагогічної практики, – розповідає Юлія В’ячеславівна. – Звісно, хвилювалася, бо не розуміла, як себе правильно поводити з учнями не набагато старшими за себе (здебільшого це були 8-9 класи).
2010 року дівчина з відзнакою закінчила училище, вийшла заміж за Івана Мантулу й переїхала жити в його рідне село Кобринова Гребля. Мала велике бажання працювати в школі, тому вступила на заочне навчання до Уманського педагогічного університету на спеціальність «трудове навчання та технології, інформатика». З 1 вересня 2010 року Юлія В’ячеславівна почала працювати вчителем трудового навчання в Кобриновогребельській ЗОШ І-ІІ ступенів.
–Я відчувала велику відповідальність перед адміністрацією та колективом, який у мене повірив та щиро прийняв, – каже вчителька, – тому свою роботу виконувала якісно. Відразу знайшла спільну мову зі школярами. Вони із задоволенням відвідували мої уроки. На гурткові заняття приходили майже всі учні закладу, і це мотивувало мене працювати ще сумлінніше.
Згодом Юлія В’ячеславівна обіймала посади педагога-організатора, заступника з виховної роботи та вчителя інформатики в Кобринівському НВК. З березня 2022 року – виконувачка обов’язків директора закладу.
–Чому я погодилася? – запитує вона. – Мені хотілося в цей момент підтримати бойовий дух нашого директора, який вступив до лав ЗСУ. Він дуже багато зробив для розвитку нашого закладу, тому хотіла продовжити його справу. Моє основне завдання – виявлення та розвиток здібних учнів. Тому й колектив спрямовую на формування освітнього середовища для гармонійного розвитку дітей.
І це вдається. Кобринівська гімназія на всю громаду славиться спортивними талантами й спортивними досягненнями. Велика кількість гімназистів – переможці змагань, що проводяться в громаді, обласних конкурсів та акцій, учасники конкурсу-захисту робіт учнів – членів МАН.
–Досвід роботи – неоціненний скарб, який я накопичую упродовж 13 років роботи в школі, а ключ до нього – щоденна практика, – розповідає вчителька. – Ми з колегами робимо все, щоб саме в нашому закладі родинні стосунки поєднувалися з навчанням та вихованням школярів.
З великою ніжністю Юлія В’ячеславівна розповідає про свою родину: чоловіка Івана, синів Богдана (11 років) та Матвія (7 років).
–Звичайна дружна сільська сім’я зі своїми повсякденними клопотами. Тримаємо господарство, вирощуємо городину. Вільний від роботи й навчання час проводимо разом. Діти люблять активний відпочинок, особливо подорожі.
Як і всі українці, родина Юлії В’ячеславівни мріє про перемогу. Доки бойові дії тривають, доки наші воїни щодня ціною власного життя і здоров’я захищають і звільняють територію та громадян України, доти всі інші мрії мусять зачекати.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
Читайте також: «Золотий хрест» та відзнаку за штурмові дії отримав морський піхотинець з Тальнівщини
