Вісті Черкащини Відкриваючи красу природи: Майстриня флоромозаїки з села на Тальнівщині
Галина Володимирівна Мифодюк – справжня майстриня флоромозаїки, чий талант розцвітає у селі Легедзине, що на Тальнівщині. За понад одинадцять років роботи вона неодноразово вражала глядачів на виставках різного рівня. Її неповторні композиції, створені з насіння та круп, стали відомими серед тальнівчан. У 2023-2024 роках мисткиня представила нові патріотичні та пейзажні картини: «Берегиня», «Біль України», «Герої не вмирають», «Квіти, опалені війною», «Козацькому роду нема переводу», «Літній ранок», «Літо», «Осінні айстри», «Осінь», «Пес Патрон», «Щедрість рідної землі», а також портрети Тараса Шевченка, Івана Франка та Василя Симоненка. З 1 по 14 жовтня 2024 року всі охочі мали можливість ознайомитися з її творчим доробком у БібліоХабі центральної бібліотеки.
Галина Володимирівна все своє життя прожила в Легедзиному. За професією вона агроном, проте 38 років присвятила книгам і мистецтву, працюючи завідувачкою місцевої книгозбірні та ведучи гурток «Лісовичок». На заняттях вона навчає дітей мистецтву аплікації, даруючи їм не лише навички, а й захоплення.
«Працювати з дітьми – це невимовна радість і велика відповідальність, – зізнається Галина Володимирівна. – Ми завжди вигадуємо щось пізнавальне й цікаве. Створюємо не лише аплікації, а й вивчаємо насіння. Усі наші роботи ми фотографуємо та зберігаємо в альбомі. Оскільки заняття проходять у бібліотеці, то діти проявляють інтерес до книги – джерела знань. Я проводжу для них вікторини та презентації, присвячені ювілеям письменників, і розповідаю про важливі дати в історії».
У вільний час Галина Володимирівна створює унікальні картини з пашниці й круп. Ця робота вимагає неабияких терпіння й упертості. На скляне кольорове тло рукомесниця ретельно викладає зернинку до зернинки. Хоча це займає багато часу, вона отримує від цього величезне задоволення. На її полотнах оживає сама природа. Кетяги калини червоніють. Шепочуться між собою колоски. Айстри, волошки, маки, ромашки, соняхи й інше зело радіють життю. Тепер квіти зчорніли, бо їх гарячим подихом опалила війна. На іншому полотні йдуть за межу Герої. Їх оплакує зранена, проте не скорена ворогом Україна. Імена полеглих і нині сущих Звитяжців ми не маємо права забути. Ніколи.
Звідки витоки таланту Галини Мифодюк? Як навчилася творити красу з природних матеріалів?
«Змалечку я робила аплікації з сушеного листя, – згадує вона. – На виставках побачила, що більшість учасників представляють картини, вишиті нитками чи бісером або ж написані фарбами. Отоді й захотіла створити картину з природних матеріалів. Спочатку шукала ескізи в інтернеті, згодом вимислювала сама. Надихала мене природа: дерева й кущі, квіти і трави, поле та ліс. Немає у світі кращих картин! Людям сподобались мої роботи, для них це було щось нове. Однак найпершими поціновувачами й порадниками була моя родина».
Майстриня сама заготовляє насіння для своїх робіт, вирощуючи понад 12 видів квасолі, 5 кукурудзи та різноманітне збіжжя. «Збираю квасолю, кукурудзу, насіння дині, кавуна, гарбуза та багато іншого. Потім мию, висушую і фарбую акриловою фарбою. Однак зараз насіння таке барвисте, що фарбування не завжди потрібне, – пояснює вона. – Коли сідаю за роботу, забуваю про фізичний біль, життєві негаразди й відпочиваю душею».
У творчій скарбниці Галини Володимирівни понад 100 виробів: писанки, реставровані старі глечики, орнаментовані вази, ложки, олівці, ручки. Частину робіт вона подарувала рідним та знайомим, багато залишила в бібліотеках, деякі вироби зберігаються в Черкаському краєзнавчому музеї. Жінка проводить майстер-класи не лише для дітей, а й для всіх охочих.
У планах Галини Мифодюк – створити велике полотно з пашниці, що зобразить пейзаж українського села: з великими мальвами коло біленьких осель, вишневими садочками, криницею та стежкою, що веде до річки. На запитання про мрії вона цитує рядки Наталії Кішовар: «Я мрію, щоб закінчилась війна / І ми жили спокійно, як раніше. / Щоб сонце заглядало до вікна, / А навкруги така блаженна тиша. / Щоб не було обмежень, заборон, / Душа літала в мирі вільним птахом. / Щоб серця рідних бились в унісон / Щомиті під одним щасливим дахом».
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
