Вісті Черкащини 
Від Японії й Китаю до Мальти: як малюнок з Тальнівщини об’єднав голоси чотирьох країн
Поки в Україні лунають тривоги, а в шкільних коридорах обговорюють новини з фронту, семикласниця Марія Скворцова змусила світ заговорити про українську мрію. Її малюнок став справжнім «дипломатичним містком»: за щирість юної українки віддали свої голоси Китай, Японія, Мальта й, звісно, рідна Україна. Серед 2186 конкурентів з усіх куточків планети – від Данії до США – саме робота дівчинки з Тальнівського НВК пробилася у фінал, подарувавши громаді надію, а самій художниці – новенький планшет LENOVO від ГО «Геополітичний альянс жінок» для майбутніх шедеврів. Про це нам розповіла вчителька образотворчого мистецтва Людмила Іванова.
Талант, помічений серцем
«Маша сама по собі – як сонячний промінь: дуже позитивна, світла душею й неймовірно тонко відчуває красу», – з теплотою у голосі розповідає вчителька. Вона пригадує, як уперше побачила роботи дівчинки ще в п’ятому класі. Тоді, серед дитячого гамору та звичайних шкільних малюнків, Людмила Станіславівна розгледіла здатність, якою Марію наділив сам Бог.
Відтоді шкільні стенди й виставки стали для юної художниці першим «майданчиком слави». Вона з радістю відтворювала на папері свій власний світ мрій, а однокласники щиро захоплювалися тим, як з-під її пензля народжується диво. Тож коли на горизонті з’явився цей масштабний міжнародний конкурс, сумнівів не було: треба пробувати сили! Адже мрії, втілені у фарбах, мають особливу силу – здатність долати тисячі кілометрів і відчиняти будь-які двері.
Код стійкості у фарбах
«Сьогодні тема війни та миру торкається найтонших струн душі в будь-якому куточку планети», – каже Людмила Іванова. Вона розуміла: світ має впізнати у лініях Марії ту щирість, що не потребує перекладу. Це була спільна місія – показати квітуче майбутнє України очима дитини.
Шлях до фіналу видався непростим. Спершу Марію охопив острах: чи зрозуміють? Чи вистачить сил? Дівчинка за своєю натурою дуже скромна, тому відкриває серце далеко не кожному. Тут і знадобилася підтримка справжнього «десанту наставниць». Поки Людмила Станіславівна допомагала відточувати штрихи та підбирати кольорову гаму, практичний психолог Алла Черепенко працювала над найголовнішим – емоційним станом юної художниці.
Це була філігранна синергія. Алла Сергіївна – професіоналка, яка добре знає: талант без віри у власні сили може не розквітнути. Вона вселяла впевненість, якщо штрих не лягав з першого разу. Коли нарешті визрів сюжет і на папері з’явився ескіз, учениця «загорілася». Вона вкладала у кожен рух пензля свою віру в перемогу. «Ми відчували колосальну відповідальність, адже Маша представляла Україну», – додає вчителька. Так у затишному кабінеті, попри виття сирен, народжувалася перемога, що згодом об’єднала чотири країни.
Пензлі не йдуть на канікули
Вихід у фінал став несподіванкою для обох: і для учениці, і для наставниць. Враховуючи, що за першість боролися понад дві тисячі претендентів, успіх Марії – це справжній тріумф, але не фінальна крапка. Зараз дівчинка навчається в 7-му класі, і за програмою уроки образотворчого мистецтва невдовзі мають завершитися. Проте творчий тандем не розпадається.
«Маша настільки розквітла, що ми не маємо права зупинятися», – упевнена Людмила Іванова. Наставниця вже чекає на ученицю у своєму гуртку, що діє при школі. Попереду – нові виклики: конкурси до дня народження Шевченка, «Світ очима дітей» та «З Україною в серці». Адже коли за спиною така підтримка, а в руках – заслужений планшет LENOVO, кожен новий малюнок стає ще одним кроком до великої мрії.
Культурний фронт: від мрії до перемоги
Сьогодні в Україні дитяча творчість стала частиною великого опору. Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, яка підтримала цей конкурс, послідовно тримає свій «культурний фронт», даючи молоді простір для розвитку навіть у часи мороку. Зараз кожен дитячий малюнок – втілення людинолюбних цінностей та живий доказ нашої стійкості.
«Попри війну, наші діти не втрачають здатності малювати життя у всіх його проявах», – переконана Людмила Іванова. Перемога Марії Скворцової – доказ того, що не слід боятися заявляти про себе світові. Конкурси стають тим шляхом, що веде до визнання й утверджує віру в талант, дарований Богом.
Та за кожним помахом пензля, за кожною хвилиною спокійної творчості в кабінеті малювання стоять наші славні Захисники й Захисниці. Саме завдяки їхній надлюдській мужності Тальнівщина сьогодні може вітати своїх фіналістів, а діти – продовжувати мріяти про веселку радощів під мирним українським небом. Крокуємо далі. З пензлем у руках та непохитною вірою у Перемогу!
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
