Вісті Черкащини Від рятувальника до воїна: земляк із Тального про службу в 158-й бригаді
Війна змінила життя сотень тисяч українців. Одним із тих, хто нині боронить кордони країни, є наш земляк, тальнівець – Максим Коренко. Його служба проходить у складі 158-ї окремої механізованої бригади. Нині він перебуває на Курському напрямку, що неподалік українсько-російського кордону.
Попри щоденні небезпеки, чоловік зізнається: він відчуває, що займається справою, яка потрібна зараз найбільше. «Я там, де маю бути», – каже боєць.
Від пожежника – до захисника
До повномасштабної війни Максим Коренко працював у пожежній службі. «Я служив строкову ще у 2000 році. Потім сім років відпрацював у Державній пожежній частині пожежним-рятівником, а далі займався ремонтом та будівництвом», – розповідає він. На початку повномасштабного вторгнення був головою самооборони у Соколівочці, а напередодні мобілізації 1,5 рік працював у місцевій пожежній команді у Кривих Колінах. До неї входили четверо водіїв-вогнеборців.
Повернутися до військової справи довелося у лютому 2025 року. «25 лютого мене мобілізували. Навчання тривало двічі по 45 днів – спершу в Десні, потім у Львові. А після цього – одразу відправили на Сумщину, ближче до кордону».
Бойові будні
Побут військових на позиціях – польовий. «Половину часу ми проводимо в окопах і бліндажах. Інколи вдається наймати житло за власний кошт. Держава забезпечує харчами, амуніцією та зброєю, але транспорт і ремонт техніки ми часто покриваємо власними силами та за допомогою волонтерів», – пояснює військовий.
Найбільша потреба зараз – транспорт. «Ми вже втратили дві автівки: одна згоріла, іншу ще можемо відновити. Машини – це найбільш витратне і найбільш вразливе. Крім того, постійно потрібні засоби РЕБ для захисту транспорту та особового складу». Днями військові планують передати звернення в Тальнівську міську раду щодо забезпечення підрозділу сучасними засобами РЕБ.
Війна і майбутнє
Попри складнощі служби, Максим зізнається: він не планує залишатися в армії після війни. «Система влаштована складно, але зараз я роблю те, що повинен».
Його найбільша мрія – повернутися додому. Там чекають мама, сестра, племінниця та доньки. «Я не можу зараз далеко заглядати в майбутнє. Добре, коли повертаєшся з позиції після завдання – оце і є радість. А вже після війни буду будувати життя далі», – ділиться чоловік.
Збір для бригади
Щоб допомогти підрозділу, племінниця Максима, Анна Довганюк зі Звенигородки, відкрила збір коштів. У дописі вона написала:
«Що ж, друзі, прийшла черга і до мене просити. Не для себе, а для підрозділу мого рідного дядька, Коренка Максима Олександровича, якому дуже потрібне авто. Підтримайте хлопців гривнею та поширенням посту, щоб збір не став. Буду вдячна за будь-який внесок і за коментар для просування збору».
Долучитися до допомоги можна за посиланням: https://next.privat24.ua/send/32zih
https://www.facebook.com/share/v/176vyny9Xa/
Наші земляки на фронті
У бригаді, де служить співрозмовник, є й інші хлопці з нашого краю – з Майданецького, Тального. Це ще раз підкреслює, що війна стосується кожної української родини.
Сьогодні Максим Коренко виконує свій обов’язок на передовій. Його історія – це приклад стійкості, відповідальності та щирої відданості Україні. А ми, в тилу, можемо допомогти йому та його побратимам через посильний внесок, поширення інформації й щоденну підтримку.
До Дня захисника України, яке відзначатимемо 1 жовтня, хочемо подякувати Вам за мужність, силу та відданість нашій державі. Ви щодня доводите, що справжній захисник – це людина честі, обов’язку та любові до своєї землі й рідних. Бажаємо міцного здоров’я, витримки й Божого захисту на кожному кроці. Нехай ангел-охоронець завжди буде поруч, а віра у Перемогу ніколи не згасає. Хай у Вашому домі панує мир, а рідні зустрінуть Вас із радістю й гордістю. Дякуємо Вам за службу і за те, що Ви тримаєте небо над нами.
Аріана НЕСТЕРЕНКО
