Від керівника цеху до електрика: як житель Херсона почав нове життя у Тальному
Сергій Ковіня з Херсона має 20-річний досвід роботи у суднобудуванні. Стільки років він пропрацював у рідному місті на спеціалізованому заводі, де починав з посади слюсара, а потім у кар’єрному рості піднявся до керівника цеху ремонтів. Натепер, як розповідає Сергій Григорович, йому довелося працювати електриком, щоб мати можливість забезпечувати свою сім’ю. Та найголовніше для нього те, що нині вони проживають у безпечнішому місті.
Як виїжджали з уже окупованого рідного Херсона Сергій Григорович пам’ятає у деталях. Певно це, як наголошує чоловік, не вдасться ніколи йому забути.
– Ми виїхали не відразу, а в липні, бо думали, що це не буде тривати довго. Тому я продовжував ходити на роботу. Тоді багато хто з працівників та й керівництва виїхали, але ми працювали далі і зарплату нам також виплачували. Виїхати з міста були змушені тоді, коли стало зовсім нестерпно. Почали зникати люди і це було найстрашніше в окупації. Ми знали про багато випадків, коли мертвих людей знаходили місцеві рибалки, а коли повідомляли про це тодішнє керівництво у місті, то там казали, щоб все залишали так, як є. Тому це дуже лякало.
А також окупанти взялися шукати серед місцевих того, хто зголоситься взяти на себе керівництво підприємства, де я працював. Мене попереджали знайомі, що прийдуть і до мене. Тому, щоб випередити їх, довелося виїжджати. Адже чув про випадки, що тих, хто не погоджувався з ними співпрацювати – катували. Якраз, коли уже виїхав, то знайомі до мене телефонували і казали, що вже шукають мене, – розповідає чоловік.
Разом із сім’єю Сергій Григорович поїхав саме у Тальне, де проживали його родичі, які давно запрошували і чекали на їхній приїзд. Чоловік каже, що його батько родом з Тальнівщини, він народився і виріс у Романівці, куди сам наш співрозмовник не раз приїжджав на канікули у дитинстві, тож ця місцевість для нього була знайомою.
Каже, що виїхати з Херсона вдалося швидко, бо вони були першими у черзі на виїзд. На одному з ділянок шляху треба було їхати дуже пильно, бо дорога була замінована. Також довелося переїжджати через бездоріжжя, де, зазвичай, після затяжних дощів було суцільне болото і виїхати дуже складно, їм тоді вдалося це зробити, а от бачили пасажирський автобус, який добре там загруз і виштовхували його всі пасажири гуртом.
Сергій пригадує, коли приїхали, то емоціям не було меж. Обіймалися і навіть плакали від щастя, що їм вдалося виїхати. Рідні у Тальному надали їм тимчасове житло і допомагали чим могли, за що чоловік їм дуже вдячний.
Його 14-річний син Микита відразу сказав, що хоче навчатися в школі очно. Та найбільше, зі слів Сергія Григоровича, його вразило те, що після повномасштабного вторгнення Микита принципово почав розмовляти тільки українською мовою. Це з урахуванням того, що хлопець постійно розмовляв російською. Нині під час розмови виправляє часто й його, що дуже приємно, як каже чоловік, і навіть ще більше стимулює самому вдосконалюватися. Крім того, як наголошує Ковіня, син навіть з російськомовними друзями розмовляє українською, і його зовсім не хвилює, коли ті, кажуть, що не розуміють ні слова. Син навпаки наголошує, що це його рідна мова і говоритиме тільки так.
Нині понад два місяці чоловік працює електриком у Тальнівському відділі культури. Каже, що коли мають можливість обов’язково допомагають Захисникам, а також він не раз долучався до різних робіт у місті, то розвантажував гуманітарну допомогу, то ще щось, а дружина Світлана Станіславівна ходила плести маскувальні сітки.
Після звільнення Херсона чоловік їздив у рідне місто, щоб навідатися до дому. Та довго, каже, там не затримався. Адже раніше, як він пригадує, під час окупації їхній район був більш тихим місцем, а тепер тут постійні обстріли. Тож коли там був сам потрапив під кілька таких. Через те швидко забрав необхідні речі і поїхав. Той відчай і біль, який відчував, під час останньої поїздки до свого рідного дому він не може описати, але все ж тішить себе думкою, що нині вони із сім’єю у безпечному місці і щиро вірять у Перемогу.
Ольга МОСКАЛЕНКО
Читайте також: На Тальнівщині проводитимуть конкурси на визначення опорних закладів серед шкіл