Вісті Черкащини Вечірній похід на риболовлю для жінки з Тальнівщини є традиційним
Напередодні Дня рибалки ми познайомилися із затятою любителькою риболовлі Катериною Іванівною Штангей з Мошурова на Тальнівщині. Вона виросла біля одного із сільських ставків, де й проживає нині. І, як каже сама, тоді, ще бувши дитиною, просто неможливо було всидіти вдома, коли поряд, всього-на-всього через город, у той час був облаштований пляж – територія біля водойми засипана пісочком та ще й стояли пляжні парасолі, а там веселий щебет місцевих дітей та грайлива атмосфера. Ось з того часу Катерина Іванівна вподобала цю місцину.
Пригадує, тоді, щоб потрапити на ставок якнайшвидше до гурту, їй потрібно було переробити купу справ, або схитрити та вкотре понести прати до водойми ще ж поки чисту доріжку. З часом, як розповідає, наловчилася рибалити і на сьогодні вона навіть не уявляє своїх вечорів без вудочки в руках.
Найпершу рибку ловила у відерце, на дно якого сипала борошно, як приманку. Це були бубирі – такі бички у прісних водоймах, їх тоді було багато. Проте, каже, в ставку вони вже давно не водяться, адже ці рибки люблять тільки чисті водойми, які раніше були у селі.
Після школи пані Катерина отримала вищу освіту. Потім взялася до роботи, а там і сімейне життя було не за горою. 15 років пропрацювала кіномеханіком – транслювала фільми у сільському клубі. Також спробувала себе і в ролі доярки та листоноші. Зізнається, що був такий період, коли у її трудовій книзі так і було зафіксовано три посади, на яких вона працювала водночас. Ще й люди дивувалися, що два записи у трудовій бачили, а от три…
Тож у тодішній такий гарячий час пані Катерині угору було глянути ніколи, тому на своє захоплення сил не вистачало. Та як тільки Катерина Іванівна вийшла на пенсію, то зразу вечірній похід на риболовлю зробила традиційним. От у свої шістдесят один вона кожного дня після 19 години крокує до свого риболовного місця і так понад одинадцять років поспіль.
Хоча й наголошує, що сільські домашні справи ніхто не відміняв. Потрібно попіклуватися про двох корівок, а є ще кілька свиней, курочки та гуси. Однак по домашньому господарству пані Катерина клопочеться разом зі своїм чоловіком, а от рибалити ходить сама.
Зізнається, щоб ловилася рибка, її завжди потрібно прикормити. Катерина Іванівна має два облаштованих місця для риболовлі, якраз неподалік свого городу. Звісно, від пляжної зони, яка тут колись була, вже нічого не залишилося, заросло бур’янцем, а у ставку очеретом. Хоча у такому місці рибка все ж ловиться краще, як зауважує наша співрозмовниця, проте якби хтось взявся розчистити ставок, то було б в рази краще. Ловить жінка вудками і спінінгом пробує. Розповідає, зрідка буває таке, що повертається без улову. Постійно несе додому від ставочка свіженьку рибку: чи то карасі, чи коропи. Сама любить посмакувати смаженою і з односельцями ділиться.
– Час біля ставка летить неймовірно швидко. Не встигла зійти, сісти і вудку закинути, як вже й додому потрібно повертатися. А природою взагалі неможливо намилуватися. Тут у мене і лебеді, і качечки, і чайки. То вони ще тільки гніздяться, а потім сім’ями плавають. Словом, неймовірна краса. Рибалка – це мій відпочинок, саме тут, біля ставка, я можу справді відпочити, – розповідає Катерина Іванівна.
З нагоди свята жінка щиро вітає всіх рибалок. Бажає всім якнайшвидшої Перемоги, міцного здоров’я та хороших уловів.
Ольга МОСКАЛЕНКО
