«Важливо чути кожного жителя громади, навіть з найвіддаленішого села»: інтерв’ю з адміністратором одного із сіл Тальнівщини

Село Легедзине, що на Тальнівщині, вражає ошатністю та затишком. Акуратні клумби та зупинки обабіч сучасної дороги, оригінальна будівля Державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура» впадають в очі кожному, хто проїздить через село. У Легедзиному проживає понад 900 чоловік, функціонує загальноосвітня школа, ФАП, поштове відділення, бібліотека та будинок культури. Адміністратором у селі працює молодий та перспективний Максим Федоров. Журналістка газети «Новий Дзвін» напередодні побувала в селі та поспілкувалася з адміністратором. Розмова вийшла відверта та щира.
– Максиме Борисовичу, наскільки я знаю, зараз ви працюєте адміністратором за цивільно-правовою угодою, чи готуєтеся до конкурсу, який має відбутися днями у Тальнівській громаді та стати адміністратором офіційно?
– Так, я досить ретельно вивчаю закони і думаю, що успішно пройду умови конкурсу. У Легедзинській сільській раді я працюю з 2004 року бухгалтером. Спочатку також працював за угодою, потім був конкурс, я приймав присягу і вже з 2005 року офіційно став посадовою особою місцевого самоврядування. Роботу я знаю, звичайно, все знати нереально, є чому вчитися. Головне – є бажання вчитися, змінюватися на краще самому і змінювати громаду.

– Отже, ви довгий час працювали у системі місцевого самоврядування, добре знаєте механізм наповнення бюджету та його використання. Як ви бачите об’єднання в одну громаду у плані фінансування? Як, на вашу думку, правильно розділити фінанси між усіма селами, аби розвивалося кожне з них?
– Розумію, що цей рік є перехідний та акумулюючий, і не варто очікувати великих результатів. А от з наступного року розвиток кожного населеного пункту, надіюся, почне набирати обертів. Щоб було видно зроблену роботу, то за принципом «потрошки в кожному селі» нічого не вийде. Як на мене, один рік треба зробити один населений пункт у плані інфраструктури, і поступово змінювати кожне село. Нам особисто хотілося б привести до ладу ринкову площу, щоб люди за будь-якої погоди могли базарювати. Взагалі керівництву нашої громади важливо чути кожного жителя громади, навіть з найвіддаленішого села.

– Ваше село виглядає чистим та ошатним. Як вдається цього досягнути?
– Передусім це заслуга наших працівників з благоустрою – Олега Тонкошкурого та Вікторії Гоєнко. Вони обоє самовіддано трудяться, стараються. Вікторія у нас працювала й до об’єднання у сільській раді, а от чоловіка довелося довго шукати. За такі гроші ніхто не хоче працювати. Багато легедзинців їздять у Криві Коліна на завод, дехто по заробітках. Я довго підбирав працівника з благоустрою, проте не шкодую. Роботою задоволений. Не стоять осторонь проблем села, як було й раніше, місцеві сільгоспвиробники та одноосібники. Третьої середи щомісяця трактори із сільгосппідприємства збирають сміття в селі. Як треба, підгортають сміттєзвалища. А ще, користуючись вашою газетою, хочу звернутися до жителів всієї громади, не лише Легедзиного: благополуччя та добробут кожного з нас починається з наведення ладу біля власної оселі, городу, двору. Після цього неодмінно буде покращення в усьому іншому. Зміни треба починати з себе.
– Зараз дуже багато говорять про діджиталізацію країни, про країну в смартфоні. Як у вас в селі з інтернетом?
– Наш населений пункт був одним з перших підключений до дротового швидкісного інтернету. Крім того, бібліотека отримала можливість бути включеною в програму «Бібліоміст» ще у далекому 2012 році, отримала безкоштовно 2 комп’ютери, з того часу підключені до Мережі. Населення має змогу безкоштовно користуватися Інтернетом. Дійсно, у сільській раді безкоштовний Wi-Fi і швидкісний інтернет (перевірено на власному прикладі – авт.).

Під час нашої розмови до Максима Борисовича зверталися односельці: кому довідку видати, хто просто цікавився, коли ремонтуватимуть їхню дорогу. З усіма відкритий та компетентний. Була в селі цього дня й староста Тетяна Гудзенко, щоправда, проїздом. «Відповідальний, совісний, людяний, порядний і дуже старанний – це без перебільшення, про Максима Борисовича так вам скаже кожна людина», – характеризує адміністратора Тетяна Іванівна.

Ліна ЯЛОВСЬКА