Уродженець Тальнівщини зробив для шевченкознавства більше, ніж всі шевченкознавці ХХ сторіччя
У березні виповнилось 148 років від Дня народження уродженця села Колодистого, що на Тальнівщині, відомого філолога, історика, фольклориста та бібліографа Василя Доманицького. Дослідники називають різні дати його народження, одна із них, зафіксована у Вікіпедії, – 29 березня.
Учений походив із родини священника. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету, був одним із кращих учнів Володимира Антоновича. Вчителював у одній із київських гімназій. Ініціював заснування Всеукраїнської учительської спілки. Був одним із організаторів українського видавництва «Вік». Працював у редакціях газет «Нова громада», «Громадська думка», часописах «Київська старовина», «Літературно-науковий вісник», «Записках наукового товариства імені Шевченка» тощо.
Як і більшість української інтелігенції з активною позицією зазнав поліцейських переслідувань. Певний час жив у Петербурзі, де видав «Кобзар» та працював над першим виданням «Історії України» Аркаса.
Згодом виїхав на лікування до Польщі. У1910 році помер у Франції, лікуючи легені. Похований у рідному селі.
Великий внесок зробив Доманицький у розвиток шевченкознавства.
«За свої 33 зробив для шевченкознавства більше, ніж усі шевченкознавці ХХ ст., – розповідає про нього професор Михайло Наєнко на своїй сторінці у фейсбук. – Першим у 1907 році видав, звіривши з оригіналами, найповніший «Кобзар» (крім 8 творів), який за радянських часів щороку перевидавався, продавався і утримував, за словами академіка О. Білецького, три академічні інститути, але без прізвища упорядника».
Нині могила Доманицького у Колодистому – місце паломництва української інтелігенції та творчої еліти. У 2017 році в Україні на державному рівні відзначалась 140-ва річниця з Дня народження ученого-сподвижника. Щиро сподіваємось, що саме так відзначатиметься і 150-та.
Марина КАМІНСЬКА