Вісті Черкащини «Улюблена сім’я, робота, не вистачає лиш миру», – уродженка Тальнівщини про секрети жіночого щастя
Софія Іванівна Кравченко народилась 8 квітня 1960 року в селі Добрянка на Тальнівщині в люблячій родині Івана Петровича та Галини Степанівни Гончаренків.
«З любов’ю згадую місцевість рідного краю, де із-за лісу сходило сонечко, а річки Гірський та Гнилий Тікичі зливалися воєдино і свій початок брала річка Синюха. Добрянка – це райський куточок мого дитинства і юності, – розповідає жінка. – Там жили добрі і надзвичайно дружні люди, допомагали один одному. Коли мої батьки будували будинок (я була ще малою), то сходилось на поміч все село».
У родині Гончаренків зростало дві доньки. Разом із сестрою Танею (старшою на три роки) наша героїня ходила до школи: спершу в Чеснопіль (початкові класи), а потім у Павлівку І, де жили дідусь і бабуся. У 1975 році Софія закінчила 8 класів і за порадою батька вступила в Черкаське медичне училище, хоч бачила себе вчителькою.
У 1978 році закінчила навчання і влаштувалась на роботу в тільки-но збудовану Третю Черкаську міську лікарню швидкої медичної допомоги, де і досі працює старшою медсестрою.
«Наша лікарня – це найбільша міська багатопрофільна лікарня і єдина в місті лікарня швидкої медичної допомоги. Тут працюють досвідчені фахівці. Я отримую задоволення від своєї роботи», – зауважує жінка.
Софія Іванівна вже 46 років щаслива в шлюбі. Свого чоловіка Василя вона вважає своєю долею: найкращим чоловіком, батьком і дідусем. Разом в любові вони народили та виховали донечку Олену. Пишаються її успіхами, адже Олена Василівна – заслужений діяч мистецтв, керівник зразкового танцювального естрадно-спортивного колективу «Ірбіс».
Найбільша радість родини – внуки (Оля й Богдан) та правнучка Аліса. Саме в їхньому вихованні бабуся Софія реалізувала свій педагогічний потенціал, дарований їй від природи.
Софія Іванівна – зразок щасливої та люблячої жінки. Усе її життя доводить, що любов (до батьків, чоловіка, родини, роботи, рідного села, людей) – це запорука жіночого щастя.
«Я вдячна своїй долі, що на моєму шляху завжди були хороші люди, вірні друзі, прекрасні колеги. Вважаю себе щасливою жінкою, бо поряд завжди мій коханий чоловік, діти, внуки. Не вистачає тільки миру для нашої України. Вірю в Перемогу», – зауважує пані Софія.
8 квітня їй виповнюється 65 років. Вітаємо ювілярку з Днем народження та бажаємо їй міцного здоров’я, благополуччя в родині, шани на роботі та поміж людей. Хай те щастя, яке вона виплекала своєю добротою й любов’ю, освітлює все її життя. Мирного неба, Божого благословення!
З повагою редакція газети «Новий Дзвін»
