Вісті Черкащини «Уламки пролетіли прямо над головою»: хлопець із Тального, про чергову волонтерську поїздку у Херсон і Донбас
Ми вже не вперше пишемо про 21-річного жителя Тального – Нікіту Роздорожнього. Коли постраждала Херсонщина, через підрив росіянами Каховської ГЕС, хлопець через кілька днів після трагедії поїхав туди із волонтерською командою – «Врятуй Рідну Країну» аби допомогти місцевим жителям.
15 липня, Нікіта вдруге поїхав із тією ж командою до Херсонщини. Аби знову допомогти людям та привезти необхідні речі. Цього разу у Херсон вони везли 250 повноцінних продуктових набори та 15 тон гуманітарної допомоги – ліки, дитяче харчування, одяг, іграшки, корм для тварин. А ще – подарунок для дівчинки з хворобою опорно-рухового апарату, який їй пообіцяв директор волонтерського фонду Микола Осаула, у першій поїздці. А саме ноутбук та велотренажер для швидшого розвитку.
– О 4 ранку ми виїхали з Києва. У Миколаєві ще докупили солодощі, щоб сформувати дитячі пакуночки. Ціль цієї поїздки була допомогти людям чиї домівки були затоплені адже вода вже відійшла, тому була можливість заїхати прямо в епіцентр затоплення. Це ми і зробили в день приїзду, – розповідає Нікіта.
Того разу вони евакуювали онкохвору жінку лікування якої, фінансує директор даного фонду, зараз їй вже набагато краще і вона повернулась до своїх рідних. Тож у вечері волонтери заїхали у гості до Наталі та поспілкувалися з нею у невимушеній обстановці, незабаром на жінку чекає ще 3 курси хіміотерапії.
– Після цього ми поїхали відпочивати. Будучи у своїх кімнатах, попали під обстріл росіян. Вони були від нас на відстані 5 км, це був обстріл з РСЗО. Три снаряда прилетіло прямо біля нас на відстані 50-100 м. Після першого вибуху ми вибігли на вулицю та почули другий вихід ракети та буквально через декілька секунд, приліт на територію де ми ночували. Уламки пролетіли прямо над головою. Під час третього вибуху ми вже були у кімнаті так як це було найбезпечніше місце. На щастя ніхто не постраждав, – ділиться Нікіта.
Коли обстріл завершився, волонтери прийняли рішення нікуди не їхати з того місця, щоб не потрапити під ще один, так як вибухи були по всьому місту. Зранку вони поїхали подарувати ноутбук та велотренажер дівчинці, яка цього дуже потребувала. Потім місцеві волонтери розповіли, що є ще хлопчик з хворобою ДЦП, який також мріє про ноутбук, тому без вагань директор фонду одразу поїхав до найближчого магазину електроніки й придбав ноутбук та здійснив ще одну дитячу мрію.
– Після цього втомлені, але щасливі ми вирушили додому. Приїхавши у Тальне, не було часу відпочивати так як одразу треба було їхати у Донецьку область для передачі автомобіля військовим з 38 бригади морської піхоти. Тому, разом з моїм братом Артемом Журавльовим, батько якого є військовослужбовцем цієї бригади та моїм хрещеним, ми вирушили на Донбас, щоб як найшвидше доставити автомобіль на передову для виконання бойових задач. По приїзду довгоочікувана зустріч запам’яталась тим, як професійно працює наша авіація, адже прямо над головою відпрацьовували наші літаки, яких в народі називають «грачі» неймовірне видовище. Тому з гордістю та адреналіном ми поїхали додому. Наразі готуємо ще один автомобіль для військових і незабаром доставимо прямо на позиції до наших воїнів, – розповідає наш співрозмовник.
Аріана НЕСТЕРЕНКО
Читайте також: Полковнику ніхто не пише: за що був заохочений поліцейський зі Звенигородки Ігор Голота?
