Українські рятувальники вибороли друге місце на чемпіонаті світу, серед них – спортсменка з Тальнівщини

Світлана Марусенко із Поташі на Тальнівщині – рятувальниця-спортсменка, яка нещодавно випробувала свої сили на чемпіонаті світу «Firefighter Challenge» у США. За результатами змагань українські рятувальники посіли друге загальнокомандне місце серед 17 країн-учасниць. Дівчина працює у Черкаському інституті пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України. Вона поєднує службу та спорт і є діючою чемпіонкою України.

Журналісти «Нового Дзвону» поспілкувалися зі Світланою та дізналися, який був її шлях до міжнародних спортивних змагань.

Розкажіть детальніше про чемпіонат світу «Firefighter Challenge»? Що це за чемпіонат та як вам вдалося туди потрапити?

– Ми називаємо цей вид спорту «Найсильніший пожежний-рятувальник». У травні цього року команда нашого інституту взяла участь у Всеукраїнських змаганнях у Івано-Франківську. За результатами змагань було обрано 17 кращих спортсменів-рятувальників (12 хлопців, 5 дівчат). Я була у трійці найсильніших, тому потрапила до збірної команди України. Для того щоб поїхати на чемпіонат світу, потрібно було ще пройти відбір на тренувальних зборах і показати високий результат. Тренування для мене були надзвичайно важкі. У бойовому одязі важко не те, щоб бігати, а й стояти. Тоді я згадувала рятувальників, які часто працюють в таких умовах і це мені трохи додавало сили. Чемпіонат світу «Firefighter challenge» цього року проводився в місті Стюарт, штат Флорида, Америка. Було 350 учасників, з них близько 80 жінок.

У яких видах змагалися саме ви?

– Було декілька категорій, в яких ми брали участь: в особистих забігах, тандемах, тандемах-міксах (хлопець з дівчиною), естафетах, та естафетах Coed (чоловіки з жінками). За результатами я зайняла 2 місце в категорії «Тандем-мікс» з Олександром Бараном, 3 місце в складі змішаної жіночої естафетної команди(з Марією Лебединською та Jodi Reymer (Нова Зеландія)) та 8 місце в особистому заліку в своїй віковій групі (загальне 9 місце серед близько 80 учасниць).

Ви потрапили в топ-10 найсильніших жінок світу, що це означає?

– Напевно те, що для топ-3 треба ще постаратися. Ми гідно представили свою країну.

Отримували багато слів підтримки від інших країн. Інші учасники казали, що ми дуже швидкі, але ми знаємо над чим нам потрібно ще попрацювати.

Як довго ви готувалися до цього чемпіонату? Якої інтенсивності були тренування?

– Тренувалися постійно, а от сама підготовка до чемпіонату проходила на зборах, переважно в Києві та Львові, починаючи з червня. Тренувалися п’ять разів на тиждень під керівництвом лідера нашої команди Олександра Барана.

За період зборів наші результати дуже зросли, що говорить про ефективний підбір навантажень та вправ.

Як вдавалося поєднувати підготовку із роботою?

– Оскільки ці змагання проводяться в системі ДСНС України, нас відпускали у відрядження.

Хто допомагав вам готуватися до чемпіонату? Кому б ви хотіли подякувати?

– Моїм тренерам, членам команди, звичайно інституту, за те, що підтримували, керівникам, які зробили цю поїздку можливою. Звичайно нашим захисникам, за те, що ми можемо тренуватися і представляти нашу Україну.

Ви змагалися у доволі тяжких умовах, де вам доводилося підіймати велику вагу, підійматися на висоту, чи не складно вам робити ці речі?

– Скажу, що це не просто, але ми, як рятувальники, повинні мати високий рівень фізичної підготовленості.

Для вас – це гордість, представляти Україну на міжнародній спортивній арені?

– Безперечно – це гордість і честь для мене. І дуже важливий недопуск країн-агресорів до участі в змаганнях різного рівня.

Які цілі ставите для себе у спорті надалі?

– Наразі – це підготовка курсантів для участі в даному виді спорту. Я отримала багато нового досвіду в підготовці до цих змагань. Хочеться командою інституту показати гідний результат. Сама теж буду готуватися. На чемпіонаті світу, казали з Марією Лебединською, що ми повернемося. Дуже хочеться жіночою естафетною командою виграти змагання. Цього року, на жаль, нам не вдалося поїхати всім складом, але на наступний рік такий намір є.

Тая КАЯФЮК