Учителька з Тального в’яже шкарпетки для військових

«Педагогам нелегко бути з учнями на одній хвилі. Останнім часом це вдається не завжди», – про це сказала Тетяна Коломинська, заступник директора з навчально-виховної роботи, учителька української мови та літератури Тальнівської ЗОШ І – ІІІ ступенів №2. Також у розмові з журналістами вона міркувала про свою роботу, допомогу армії, про те, як мотивувати учнів вивчати українську мову та літературу, чи змінилися вони за два роки війни, яку найважливішу пораду може дати батькам.

Про роботу вчителя

–Мала чудових вихователів у садочку, потім учителів у школі. На кожному уроці пізнавала щось нове. Тому змалку знала, що буду працювати з дітьми. Правда, спочатку дуже хотіла стати вихователькою, – каже пані Тетяна. – Згодом захопилася українською культурою, мовою, літературою, музикою. Жодного разу не пожалкувала, що обрала професію вчителя. Філологія – це не лише викладання в будівельно-економічному коледжі й школі, а й участь у семінарах і тренінгах, проведення різноманітних виховних заходів. У мене навіть думки не виникало піти з професії.

Про мотивацію й самоосвіту

–Я завжди була відверта зі своїми студентами коледжу. Продовжую працювати в тому ж стилі й з учнями. Мотивація така: «Бути неосвіченим зараз немодно. Сучасна молодь просто повинна бути грамотною, різнобічно розвиненою». Звісно, важливим чинником для вивчення української мови є здача ЗНО/НМТ. Проте цим не всіх переконаєш. Від лютого 2022 року значна частина молоді зрозуміла, що треба шанувати наше рідне, українське, популяризувати мову, культуру, – міркує Тетяна Борисівна. – На уроках намагаюся пов’язувати будь-яку інформацію із життєвим досвідом. Так учням цікавіше, і вони бачать практичне застосування знань.

На переконання Тетяни Коломинської, стояти на місці – це точно не про педагогічну діяльність. Учитель повинен любити дітей і все життя бути учнем. Тому, здобувши вищу освіту, педагоги не зупиняються на цьому й упродовж життя підвищують свій професійний рівень і педагогічну майстерність, обираючи різні види, форми й напрямки навчання. Адже це потреба сучасного світу, який так швидко змінюється.

Про учительську  

–Педагоги в тій кімнаті не відпочивають, – усміхається пані Тетяна. – Зазвичай перевіряють зошити, заповнюють класні журнали, пишуть звіти, тобто працюють.

Про канікули

Учителька стверджує, що літніх канікул її колеги очікують з нетерпінням, адже саме тоді в них відпустка. А от на осінніх, зимових і весняних канікулах вони працюють, але в тиші.

Порада батькам:

–Частіше розмовляйте зі своїми дітьми, проводьте з ними вільний час, особливо з підлітками, подорожуйте з ними. Дітям цього іноді не вистачає. Спілкуючись зі мною, вони про це кажуть відверто.

Чи змінилися учні за два роки війни?

–Значна частина так, – говорить Тетяна Борисівна. – У багатьох учнів хтось із родини на війні, тому вони іноді поводять себе більш стримано, по-дорослому. Діти охоче волонтерять, розуміючи важливість цієї справи. Хоча є й такі, які до цього часу слухають музику, дивляться фільми, ролики, вживають вислови ворожою мовою. Мене це шокує, тому завжди в таких випадках проводжу роз’яснювальну роботу з такими учнями. Тішуся, коли самі школярі роблять зауваження любителям ворожого контенту щодо неприйнятності мови країни, яка посягнула на нашу державу.

Про допомогу армії

–Постійно долучаюся до різноманітних благодійних акцій на підтримку ЗСУ: беру участь в усіх зборах, уже зв’язала десятки шкарпеток для військових, хоча вільного часу обмаль, – каже педагогиня.

Про пісні.

Доля обдарувала жінку талантом – виразним голосом. Скільки пісень подарувала вона людям! Останнім часом Тетяні Борисівні не співається. Коли вона чує гарні патріотичні пісні, то дуже плаче. У День Перемоги мріє заспівати пісню «Непереможна наша Україна».

Побажання українцям

–Після 24 лютого 2022 року світ українців назавжди змінився. Тепер рідні та близькі бажають не просто гарного дня, але й мирного неба, тиші, спокою та миру всій Україні. Я бажаю всім нам віри, надії та любові до рідної землі, незламності, сили духу, якнайшвидшої нашої перемоги, світлих надій, натхнення та міці, щоб відбудовувати та покращувати нашу державу, – завершує розмову Тетяна Коломинська.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Мав за честь представляти Україну: Ігор Новицький про свою участь у Глобальному форумі продовольства та сільського господарства