У Зеленькові закінчують будівництво храму Преображення Господнього (Відео)

«Нашому селу потрібна церква, адже ця, що зараз діє, знаходиться у колишньому кінозалі»

У Зеленькові Тальнівського району, що на Черкащині, закінчують будівництво храму Преображення Господнього (ПЦУ). Місце під будівництво церкви 2 роки тому освячував Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоанн. Зводити стіни святої будівлі у стилі козацького бароко розпочали у жовтні 2018 року. Зеленьківський храм – четвертий на Тальнівщині, що будується коштом підприємця Володимира Мовчана. Станом на сьогодні будівельна бригада закінчує внутрішні роботи. Місцеві жителі з нетерпінням чекають відкриття у своєму селі новозбудованого храму, що належить Православній Церкві України.

– Це чудо, що у нашому рідному Зеленькові буде така гарна церква. Ми з онуками та дітьми чекаємо, коли зможемо прийти до Храму Господнього і поставити свічку за здоров’я рідних. Не кожне село може похвалитись таким чудовим храмом. Буває, проїжджаєш по сусідніх селах і бачиш, як церква перероблена зі старої хатини, ФАПу чи садочка, клубу чи сільської ради. Просто начепили на дах купол – і все. А тут центр Зеленькова прикрашатиме справжнісінький новозбудований храм, – ділиться враженнями жінка у блакитній сукні, називається Марією. ЇЇ зустрічаємо неподалік новозбудованої церкви.

Виконроб Ігор Іваночко з Тального розповідає, що через місяць закінчать внутрішні роботи, потім розпочнуть оздоблювальні. Біля храму мають копати криницю та оформити прилеглу до церкви територію.
– Центр села – ідеальне місце для розташування храму. Його золотий купол видно здалеку. Для того, аби будівля була на підвищенні, ми привозили і насипали землю. Місцеві підприємці Василь Сивий, Василь Войченко, Андрій Ягич допомагали технікою та продуктами харчування. Купол на храмі та хрест – це робота Олексія Звіряки, який родом із Зеленькова, – додає виконроб.

Під час будівництва церкви майже усі жителі Зеленькова згуртовано вкладали свої сили у зведення храму. Жінки годували обіди для будівельників, чоловіки допомагали класти цеглу, бабці прибирали територію навколо святого місця.
Іван Олійник, житель Зеленькова, працює будівельником. Чоловік зізнається, що приїхав з Польщі додому, коли дізнався, що у селі будується храм. «Це велике щастя – допомогти на таку благу справу», – каже Олійник.
Робота у храмі кипить завдяки Олександру та Руслану Лущевським, Артему Панченку, Віталію Іщенку, Андрію Романенку. Ці хлопці щоранку працюють для того, щоб здати об’єкт якнайшвидше.

Віталій Іщенко із Зеленькова впевнений, що ці труди недаремні: «Жителі села приходять сюди щоранку, цікавляться, роздивляються, запитують, коли вже роботи у храмі будуть завершені. Минулого року дуже багато людей працювали тут безкоштовно, сільські жіночки навіть годували хлопців просто так. Місцеві підприємці, за потреби, допомагають і надають воду для будівництва, бульдозери, іншу техніку. Запевняю вас, що церква для людей тут вкрай необхідна».
Такої ж думки і директор сільського будинку культури Ганна Караульна: «Ця церква потрібна мені, чоловіку, моїм дітям та онукам. Зараз люди повертаються до віри, навчають і своїх діток, ходять до храму на релігійні свята. Коли я була малою, то, Боже, збав, піти до церкви посвятити Пасху, це заборонялось! Моя родина споконвіку була дуже віруюча: мати та батько співали у церкві на Чернігівщині, діди були служителями при церкві, прадід був дяком. Вважаю, що нашому селу потрібна церква, адже ця, що зараз діє, знаходиться у колишньому кінозалі, у сільському клубі. От звикла з роками, що то кінозал, а не святий дім. Тепер проїжджаю, дивлюсь – хатки невеличкі, піднімаю очі – і видніється церковний купол та хрест. Аж на душі радісніше стає. Мрію співати у нашому новозведеному Зеленьківському храмі, у мене до цього лежить душа, – посміхається пані Ганна.
Місцеві говорять, що раніше на місці, де збудували храм, була колгоспна контора. Люди стверджують, ліпшого місця годі було й шукати, адже це центр села, і колись, можливо, біля церкви закладуть парк.

Зеленьківці висловлюють подяку родині Мовчанів, адже ці люди вкладають душу у розбудову Православної Церкви України на рідній Тальнівщині. Селяни вірять, що чотири храми – це лише початок.

Анна ДРАГУН