«У який би мороз я не купалася на Водохреще, жодного разу не захворіла»

У неділю вранці 19 січня з Тальнівського Петропавлівського храму розливаються містом церковні передзвони. Вони сповіщають про велике християнське свято – Хрещення Господнє або Богоявлення. Саме в цей день, як пише Євангеліє, пророк Іоанн Предтеча хрестив Ісуса Христа в річці Йордан. Під час хрещення розкрилося небо, і Дух Святий зійшов у вигляді голуба, а голос з неба мовив: «Ти Син мій улюблений, що Я вподобав!».

Особливістю цього свята є освячення води, тому в народі його ще називають Водохреще або Йордан. Воно є заключним у Різдвяному циклі. Цього дня прийнято набрати вдосвіта води, освятити, а потім тримати вдома як помічну від усіх недуг та бід.

Закінчуючи святкову божественну літургію, настоятель храму отець Михайло звернувся до вірян зі словами: «Нехай ця вода, що ми освятимо сьогодні, принесе усім нам безмежну благодать, земні й небесні дари, щоб кожен із вас у 2020 році відчув Божу присутність не тільки біля себе, а й у самому собі. Дай Боже, щоб ви були здорові та щасливі, щоб у вашому житті ставалося все якнайкраще, завдяки Богові. А ви моліться до нього, просіть. І Він допоможе». Після помирування святим миром прихожани виходять на церковне подвір’я, що вщерть заповнене людьми.

Сотні тальнівців та жителі навколишніх сіл поставали рядами навколо церкви, поставивши перед собою склянки з водою, деякі прикрашені ялинковими гілками та різдвяними іграшками. У руках у кожного – запалена свічка.

Перед храмом отець Михайло Василюк, одягнений у білу ризу, промовив слова молитви над срібною чашею з водою, потім тричі занурив Чесний Хрест, благословляючи воду. Тієї святою водою щедро збризкував кропилом усіх прихожан, промовляючи: «Христос хрестився у річці Йордан!». Усміхнені й щасливі, вони понесуть її в домівки.

– Прийду додому і дам випити усім рідним по три ковточки, обов’язково натщесерце. А тоді гілочкою самшитовою окроплю всі кутки у хаті, – каже Олександр із Соколівочки. – Так робили мої батьки, діди й прадіди, так і мене навчили. У мене ще до сьогодні залишилося трохи води з минулого Водохреща.

– Для моєї маленької онучки Богданки це найперша поміч, коли не спить, чи хтось недобрим оком зурочив дитину, – каже тальнівчанка Оксана, розтираючи по лиці краплинки свяченої води. – Ця вода має велику силу, лише вірити треба.

Найсміливіші чоловіки та жінки цього дня купаються у хрещенській воді. Півсотні тальнівців купалися цього ранку у цукрозаводському ставку.

– Я купаюся на Водохреще уже 5 років поспіль, – каже Альона Карпенко, закутуючись у махровий рушник. – Ніби на світ народилася, неймовірний приплив сили й енергії відчуваю. Цього року немає льоду, а то ще більше екстриму: коли пірнаєш в ополонку, аж дух забиває. А потім виходиш боса по скрипучому снігу, здається, от-от примерзнеш. Доведено: у який би мороз я не купалася на Водохреще, жодного разу не захворіла.

На місці масового купання людей обладнали пожежно-рятувальний пост і проводили постійне чергування деесенесники 13 частини.

Двічі освячували воду й у храмі Воскресіння Христового, що у Кривих Колінах: у Водохресний Святвечір та Богоявлення Господнє.

Наступного дня після свята настоятель храму отець Максим Лихолат освячував оселі кривиколінців та місцеві підприємства. Вони радо зустрічали молодого священика у своїх домівках, бажаючи благословення йорданською водою всього того, що їх оточує.

– Для мене це ще одна можливість поспілкуватися з людьми, принаймні, нагадати своєю присутністю, що є духовне життя. І людина може поєднати його з дорогою власного життя, – каже настоятель храму.

Ліна ЯЛОВСЬКА