«У тому, що ми обоє лікарі, є свої плюси»

– Не можу сказати, що з дитинства я мріяла стати лікарем. Просто прийшов час робити вибір – і обрала вивчати педіатрію в Одеському національному медичному університеті, – каже неонатолог Тальнівської ЦРЛ тальнівчанка Юлія Тисячна.
У цьому ж вузі навчався, і теж на педіатра, її майбутній чоловік Руслан, родом з Одещини. Обоє жили на одному поверсі в гуртожитку, кімнати навпроти. У хлопців часто влаштовували посиденьки (вони на той час вже мали комп’ютер і телевізор у них був у кімнаті). То на чай, то на каву, то кіно подивитися заходила і Юля. І не зогледілись молоді люди, як стріли Купідонові пролетіли поміж ними. Почали зустрічатися, а після 3-ого курсу одружилися. Часу на романтику практично не залишилося: попри навчання, Юля пішла працювати медсестрою у відділення патології новонароджених, бо вже тоді знала, що хоче буде неонатологом. (Досвіду здобула, дай Боже! – пригадує лікарка). А на 6-ому курсі у студентського подружжя народилася донечка Катруся. Руслан на той час навчався на інтернатурі, то на пари бігали по черзі, кому важливіше:
-Нічого, справилися, – пригадує Юля, – донечка у нас – студентська дитина, виросла у гуртожитку. Ми її лише один раз на 10 днів віддали батькам, коли здавали державні екзамени та гуляли випускний. За цим постійним поспіхом ми й не бачили, як та Катя й виросла. Вже дівка – 10 років має.
Знаючи, як багато часу й сил забирає професія батьків, Катруся не хоче й думати про медицину. Лікарем, можливо, стане маленький Тьома, 5-річний син Тисячних. Він ще про це не думав.


Подружжя Тисячних на хорошому рахунку у Тальнівській лікарні. Юля – перспективний неонатолог, добре розуміється на патології новонароджених, любить свою професію. Та от біда: діток у відділенні народжується дуже мало. А отже, й перспектив для розвитку таких молодих лікарів, як Юлія, практично немає. Проте лікарка ентузіазму не втрачає: «Я розумію, якщо роботи не буде у Тальному, то буде в іншому місті, просто людей шкода».
Руслан починав у Тальнівській ЦРЛ як дитячий лор, а потім працював у приватному кабінеті УЗД, попередньо здобувши освіту діагноста. Потім було АТО в житті Руслана, тому він залишив дружину з двома дітьми, меншому на той час було лише 4 місяці, бо знав: хто, як не він.
Лікарем ультразвукової діагностики працює 3 роки. Коли у лікарню придбали новий УЗД-апарат, Тисячному запропонували працювати на ньому.
На перший погляд, його робота виглядає елементарно: на сучасному апараті обстежити пацієнта й визначити діагноз. Та хай який надсучасний апарат не був би, без хорошого фахівця діагноз встановити не можна. Маючи досвід роботи у педіатрії, Руслану це робити нескладно. Він працює як з дорослими, так із дітьми. Є професіоналом своєї справи.
– У тому, що ми обоє лікарі, є свої плюси, – зізнається Юля, – моя професія забирає багато часу, і якби чоловік не був медиком, не витримав би. Тебе можуть і серед ночі викликати, а можу поїхати і вже залишитися на цілу добу. Різне буває. А ще ми радимося, обговорюємо якійсь складні випадки. Мінус лише у фінансовому плані, – веде далі, посміхаючись, – нас ще в університеті до цього готували, казали: «Дівчатка, ви такі розумнички, але шукайте чоловіків не медиків, бо будете за копійки жити».
Про свій вибір – і професії, і чоловіка – Юля ще жодного разу не пошкодувала, які б хмари не збиралися на сімейному небосхилі. І закохані очі в обох цьому підтвердження.

Ліна ЯЛОВСЬКА

14.02.2020 08:50
Переглядів: 4117
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.