Вісті Черкащини У тіні героїзму: пам’яті бойового медика з Тального
У тиші вечорів, коли небо вкривається зорями, а вітер шепоче давню українську колискову, ми згадуємо тих, хто віддав своє життя за нашу свободу. Серед цих світлих душ яскраво сяє ім’я Андрія Маслова. Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях, нагадуючи про відвагу й безмежну любов до України. Воїн – символ незламности, що продовжує жити в спогадах тальнівців, у кожному подиху, у кожному промені сонця, у кожній травинці.
Цю пам’ять засвідчив і голова Тальнівської громади Василь Сідько, коли передав орден «За мужність» III ступеня матері загиблого героя. Андрій Маслов віддав своє життя за свободу та незалежність України, і під час вручення нагороди Василь Сідько підкреслив, що його мужність – приклад незламности й любови до Батьківщини. Його подвиг залишиться в пам’яті громади й усіх, хто живе завдяки цій жертві. Андрій був вірним сином, відважним захисником і справжнім патріотом, чия хоробрість надихає багатьох. Його мати Галина Іванівна зі сльозами прийняла нагороду, подякувавши за вшанування пам’яті сина, який мріяв про вільну Україну й віддав за неї життя.
Про свого полеглого синочка вона розповіла з болем та гордістю, згадуючи його як надійну підтримку для родини. Андрій Сергійович Маслов народився 8 грудня 1982 року в мальовничому місті Тальне. Ріс допитливим та енергійним, завжди готовим прийти на допомогу батькам і друзям. Мама пам’ятає, як син щиро цікавився всім, що відбувалося навколо, і як захоплено слухав її розповіді про все на світі.
Хлопець ріс у середовищі, наповненому любов’ю до рідного краю, що з часом стало визначальним у його житті. Сім’я була для нього на першому місці, а любов до рідної землі стала основною рушійною силою. Саме ці почуття сформували в ньому мужність і рішучість, котрі проявилися вже у дорослому житті, коли він вирішив стати на захист своєї країни.
Свої дитячі та юнацькі роки Андрій провів у Тальнівській школі №2, де його відзначали за старанність, відповідальність та бажання допомогти друзям і вчителям. За словами Галини Іванівни, син був добрим, чуйним і відданим. Завжди допомагав поратися по господарству, піклувався про рідних і навіть у дитячі роки виявляв особливу уважність до людей, яких любив. Закінчивши школу, він вирішив здобути професію водія, вступивши до професійно-технічного училища села Торговиця. Там опанував не лише тонкощі своєї справи, але й розвинув у собі відповідальність і дисципліну.
Після завершення навчання Андрій був призваний на строкову службу в Збройні сили України. Цей період став для нього не лише школою мужности, а й справжнім випробуванням, яке він пройшов з честю. Повернувшись до рідного міста, юнак працював у місцевих підприємців, залишаючись тісно пов’язаним зі своєю громадою та допомагаючи її розвитку.
У червні 2023 року, коли Україна продовжувала боротьбу з агресором, Андрій без вагань відгукнувся на призов до лав Збройних сил України. Він став бойовим медиком у десантно-штурмовому батальйоні військової частини А0224. Підготовка у Великій Британії надала йому найсучасніші знання та навички – від тактичної медицини до ведення бойових дій за стандартами НАТО.
Служба для Воїна була не лише обов’язком, а й покликом серця. Він боровся за мир на рідній землі, за спокій у домівках, за майбутнє своєї родини. Хоробрість і відданість військовій присязі надихали його товаришів по службі на кожному кроці.
Та 4 березня 2024 року Андрій Маслов, наш безстрашний Герой, загинув у районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області. Йому було всього 41 рік. Захисник мріяв, будував плани, прагнув досягнути великих звершень, але війна безжально змінила його долю.
«І хоча я пишаюсь його відвагою, біль від утрати не вщухає, – каже з гіркотою в голосі Галина Іванівна, згадуючи останні хвилини зі своїм сином перед його від’їздом на фронт. – Війна забрала в мене єдину надію».
Кожен спогад про нього – це і біль, і водночас безмежна вдячність за те, що він був героєм, патріотом, сином, на якого завжди можна було покластися. І сьогодні, після його загибелі, мати продовжує шанувати пам’ять про свого Андрійка, адже він залишив неоціненний слід у її житті та в серцях усіх, хто його знав.
Тальнівська громада з болем і скорботою висловлює найглибші співчуття Галинi Іванівні та батькові Сергію Анатолійовичу. Пам’ять про Андрія Маслова залишиться в наших серцях – як символ мужности, відданости й любови до Батьківщини. Слава Герою! Не забудемо… Не пробачимо.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
