Вісті Черкащини У Тальному відбувся форум майстринь декоративно-прикладного мистецтва «Мистецтво не має кордонів»
У залі Центру культурних послуг Тальнівської міської ради 17 жовтня панувала особлива тиша. Така народжується не від офіційності, а очікування чогось справжнього. Тут зібралися майстри, які творять красу з ниток, запашного зела й золотого колосся, бісеру та фарб, тканини й воску, вправності та терпіння. Назва форуму – «Мистецтво не має кордонів» – цього разу звучала буквально: без сцени, бар’єрів і меж між поколіннями та населеними пунктами.
Теплий початок
У затишній залі відчувалося щире передчуття свята: погляди перепліталися в розумінні й турботі, усмішки були доброзичливими, а обійми – сповненими теплоти.
Захід розпочався словами ведучої – проникливими, теплими, сповненими поваги до майстринь: «Кожна з вас – берегиня народного мистецтва, а ваші роботи – мовчазна поезія рук і серця. Сьогодні ми доведемо, що українське ремесло – живе, сучасне й справді не має меж».
А далі – тепле слово від громади.
Голова Тальнівської міської ради Василь Сідько подякував усім присутнім за працю – скарбницю душі народної, що додає громаді яскравих барв. «Я вважаю: ця перша зустріч – не остання. Демонструватимемо Україні й світові мозаїку талантів нашої Тальнівщини». Очільник міста представив майстринь, які нещодавно повернулися з творчої поїздки до міста-побратима Куусамо: Ольгу Собкович, Надію Маляренко, Тетяну Попіначенко.
Він передав Подяки виконавчого комітету Тальнівської міської ради меру фінського міста Куусамо пану Jouko Manninen та керівниці Kuusamo opisto пані Ulla Parviainen. Їхній вагомий внесок у розвиток міжнародної співпраці, культурного обміну й збереження народних традицій став справжнім містком дружби між Україною та Фінляндією. Зі щирою повагою згадав і родину Гоциків – українців-волонтерів – пані Олену та її брата Костянтина. За наполегливу працю в розвитку партнерських зв’язків між нашими містами Василь Петрович подякував директору Центру культурних послуг Володимиру Тарану. Далі обидва посадовці вручили трьом мисткиням Подяки виконавчого комітету Тальнівської міської ради та розкішні букети квітів – за гідне представлення української культури за кордоном.
Окремо очільник громади подякував депутатам Тальнівської міської ради за підтримку рішення про фінансування поїздки творчої делегації.
У своєму виступі Володимир Таран наголосив: мистецтво не лише естетика, а й стратегічний ресурс розвитку громади.
Три слова … і цілий світ
Коли учасниць попросили описати себе «в трьох словах», у залі запанувала особлива тиша. Ці короткі, щирі фрази стали своєрідними візитівками жінок, які зберігають давні традиції, але живуть у сучасному світі. У кожному голосі – глибина, у слові – історія.
Ольга Собкович створює вузлові ляльки-обереги, дідухи, віночки, рідзвяні павуки та ще десятки різних дивовиж. Надія Маляренко – авторка герба й прапора громади, майстриня писанкарства, вишивки, ляльки-мотанки, а також самобутніх картин. Будь-яку саморобку може зробити й навчає цьому вихованців зразкової студії образотворчого мистецтва «Берегиня» ТБДЮ. Тетяна Попіначенко – вишивальниця бісером та художниця-аматорка, яка працює в техніці петриківського розпису.
Фінський досвід
Оповіді Ольги, Тетяни й Надії про подорож, нові знайомства й несподівані відкриття звучали як подих іншої культури, де шанують рукомесництво й простоту краси. Жінки розповіли про фінських колег, які вміють поєднувати традиційне й сучасне, і про те, як українське мистецтво викликає щирий інтерес навіть у найвіддаленіших куточках світу.
Голоси громади
Далі слово мали інші майстри: Назар і Захар Ткаченки разом з мамою Зоєю, Лариса Бобошко, Тетяна Корнієнко, Алла Оратівська, Лариса Підгайна, Марина Поліщук, Ірина Федотова, Лариса Червінська, Інна Щадіна. Усі представили своє мистецтво: вишивання, в’язання, образотворче мистецтво, пошиття, вироби з бісеру, природного каміння й сіна, картини з природних матеріалів та квіти в техніці канзаші. Усе важко перелічити. Історії звучали різні, але всі – про любов, наполегливість і зв’язок поколінь. Здавалося, що ці голоси переплітаються, немов нитки у вишиванці, творячи єдине полотно громади.
Учасники ділилися думками про те, як підтримати одне одного, як об’єднатися й передати знання молоді, як презентувати свої вироби й продавати їх. Було видно: ця спільнота – жива, ініціативна, відкрита до змін.
Післяслово
Щиросердні слова надихають більше за будь-які промови. Ось що зокрема написав у Facebook Назар Ткаченко після форуму: «Мені сподобалася пропозиція відкрити в Тальному магазин виробів народних умільців. Вірю: якщо мами частіше приходитимуть туди зі своїми дітками, то малеча зацікавиться цими виробами, відчує їхню красу й захоче продовжувати народні традиції та вміння. Саме так ми зможемо зберегти свою націю, українську культуру, звичаї й обряди нашого народу. Тож бережімо минуле! Цінуймо те, що маємо, аби було що передати наступним поколінням».
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
