У Тальному вдруге відбулася толока, організована членами Тальнівського осередку ПП «Європейська Солідарність»

Завдяки спільним діям вдалося розчистити майже 1 га занедбаного кладовища

Закрите кладовище у Тальному (площею 3 га), що знаходиться неподалік від цукрозаводу (по вул. Скворцова – Івана Богуна), донедавна нагадувало непролазні хащі. Зараз поступово розвидняється завдяки ініціативі членів Тальнівського районного осередку політичної партії «Європейська Солідарність». Роботу з розчистки території розпочали 19-го числа і продовжили 25-го вересня, у п’ятницю. Попри робочий день, у толоці взяли участь майже 70 осіб: члени ПП «Європейська Солідарність» Микола Гурбич (депутат Тальнівської міськради), Ростислав Безталанний, Альона Качур (заступник директора Тальнівської ДМШ), Андрій Андрющенко (директор Тальнівського будівельно-економічного коледжу); Станіслав Волощук (ГО «Гайдамаки»), студенти та викладачі коледжу, небайдужі жителі Тального. Робота кипіла, мов у вулику! До того ж, з шаленим темпом!

–Приємно, що сьогодні нас набагато більше, ніж минулого разу, – ділиться Ростислав Безталанний. – Хлопці навіть не встигають пиляти: носити гілки є кому, на щастя. Прикро: картину, яку бачимо – це хащі, які треба різати, пробиватися крізь них, гілки та молоді пагони треба витягувати, складати. Обурює те, що територія кладовища «начинена» сміттям різного походження. Шприци, наприклад, свідчать про те, що проблема наркоманії нікуди не ділася. Можливо, для когось ми створюємо певну незручність, то хай люди пробачать нам. Сподіваємося, ми згодом розчистимо територію, а потім візьмемося і до прибирання смітників. Об’єм роботи величезний. Думаю, що в кожного з нас є поховані на кладовищі, цьому чи будь-якому іншому – не важливо, рідні люди. Чи хотіли б ми, щоб їхні могили були в такому занедбаному стані? Звичайно, ні. Тому сьогодні хочеться, щоб до цієї справи – наведення порядку на території закритого кладовища – долучалося якомога більше людей. Дякую директору коледжу Андрію Андрющенку, студентам, усім, хто прийшов на толоку і працював до сьомого поту. Зрештою, ця проблема не вирішиться за один день, бо прибирати треба багато. Це питання потрібно було вирішувати як владі попередній, так і нинішній, не дивлячись на політичні, релігійні погляди й переконання. Ця проблема – занедбане кладовище – стосується усіх нас. І її вирішити набагато легше, якщо працювати разом.

У розчищенні височенних та густих самонасаджень кленків та акації задіяли майже півтора десятка бензопилок. І молодь, і люди старшого покоління працювали, не покладаючи рук.

–Сьогодні, я думаю, відбувається те, про що я мріяв ще 6 років назад. Головне – почали прибирати, – ділиться житель міста Олександр Зубченко, який живе неподалік, в районі «Фавориту», сьогодні прийшов, щоб долучитися до справи та зробити ще один крок до своєї мрії. Тому працював нарівні з молоддю, тягаючи гілля.

–Працюємо на повну, – каже 3-курсник коледжу Владислав Аніщик (група ПС-36, «Програміст»). – Розчищаємо зарості. Заодно дрова будуть для коледжу заготовимо. Буде й тут порядок, і в коледжі тепло.

За якихось пів години на краю кладовища (по всій його довжині) швидко виросли величезні купи з гілок. Те, що зрізали ще тиждень тому, тут же, на місці, перебивали на щепу – пригнали щепоріз та вантажівку з коледжу.

Чоловіки у захисних спеціальних масках та в рукавицях по черзі подають до механізму гілку за гілкою. Через шум, що створює ця машина та ще понад десяток одночасно працюючих бензопилок, почути учасників толоки не так і легко.

–Одночасно ми робимо дві справи: по-перше, кожен з нас хоче, щоб було менше смітників, по-друге, студенти працюють з користю: сьогодні ми зробили крок до того, щоб у коледжі було тепло, адже всю сировину переб’ємо на щепу. Єдине – ми не можемо бити на щепу те, що тільки-но зрізали. Треба тиждень-другий, щоб підсохло, тоді й переб’ємо. Тому нехай люди не хвилюються: усе буде забрано. Це екологічне виробництво: не спалюватиметься, а перероблятиметься, як у Європі. Ми ж все-таки рухаємося до Європи, – зауважив Андрій Андрющенко, дякуючи колегам, працівникам господарської частини навчального закладу та студентам. До речі, для останніх у коледжі цього дня напекли смачних пиріжків з капустою та сосисками.

Поки розмовляємо, вантажівка, вщент наповнена щепою, рушає з місця. Чоловіки, які працювали біля щепоріза, стають перепочити, але тільки на кілька хвилин.

–Добре працюється, – каже Микола Галущак, слюсар-сантехнік коледжу. Зранку повставали – і сюди, – киває у бік кладовища.

Цього дня робота – переважно чоловіча. Але жінки не стоять осторонь: загрібають силу-силенну хмелю, що в буквальному сенсі встелив «краї» кладовища. Та він – це ніщо в порівнянні з кількістю сміття, що під густими заростями. Скло, пляшки, бляшанки, використані шприци, пакети, взуття, різний мотлох! Та що там казати – навіть дитячі памперси не побоялися викинути просто на кладовище! Тільки на одному місці у кілька квадратних метрів назбирали аж 10 мішків цього й іншого «краму», що не перегниває в землі. І це не кажучи про те, що кладовище просто встелене товстим шаром сміття! До речі, увесь зібраний непотріб оперативно вивезли працівники ПрАТ «Комунальник», за що організатори толоки вдячні їм та керівництву.

–Наше завдання (як членів «Європейської Солідарності») – це дати клич, залучити усіх до спільних дій, – каже Микола Гурбич. – Пам’ятаю лозунг опонентів: «Давайте єднатися заради добра». Сподіваюся, що вони на ділі долучаться до справи, у якій, переконаний, є частка добра.

Ольга ОСІЯНЕНКО