Вісті Черкащини У Тальному для дітей-переселенців влаштували свято
Свято з нагоди Дня захисту дітей, яке організував для діток-переселенців, їхніх батьків, бабусь та дідусів, родичів Тальнівський будівельно-економічний фаховий коледж 1 червня, розпочалося зі смачного морозива, опісля – веселої розминки та низки розваг. Малеча, від найменших до старшеньких, повторювала рухи за аніматорами-казковими персонажами Котом, Ведмедем, Бурундуком, дівчатками-Квітками, яскравим Літечком та клоуном Байрактарчиком (ролі успішно зіграли студенти коледжу, учасники театральної студії «L–Pozitive»).
До речі, саме Людмила Якименко, керівник цієї студії, була ведучою заходу. Її слова звучали цього дня і радісно, і щемливо водночас, адже всі добре розуміють: йде війна, однак і в такий важкий час треба бути єдиними, підтримувати і плекати віру у Перемогу, треба шукати в собі сили посміхатися, а найголовніше – зробити все можливе, аби ці посмішки були на дитячих обличчях.
– Ми хочемо, щоб ви відчували, що ми разом з вами, що ми вас підтримуємо, – сказала у вітальному слові Людмила Анатоліївна до дітей та їхніх рідних, які вимушено проживають у Тальному.
Не можна не погодитися: сил в рази додається, коли бачиш радість в оченятах і захват від найулюбленішого дитячого заняття – рухливих ігор та, звісно, несподіваних сюрпризів. Тож можна пережити будь-які труднощі, витримати все на світі, коли твої діти щасливі, навіть якщо це щастя наразі відносне.
Неймовірно, але свято було настільки насиченим, що й справді здавалося, що війна – це нібито не з нами і не зараз, що вона відступила хоч на якусь годинку. Діти невимовно раділи кожній з розваг: швиденько бралися за руки і пританцьовували по колу, а то разом з дорослими (а вони, до речі, проявили неабияку активність – брали участь чи не в усіх іграх: то канат перетягувати допомагали дітворі (і жінки, і чоловіки), то м’яч підкидати й ловити за допомогою полотна, а от родзинкою свята стали водоноси-жіночки, одна з яких, жителька Лисичанська, не те, щоб носити відра коромислом, а влаштувала справжнє обливання. Це було несподіванкою, та ще й якою! Оплесків не шкодував ніхто). Тут кожен міг показати свою вправність і вміння працювати в команді, а таке заняття, звісно, неабияк здружує та об’єднує. Взяти хоча б стрибки у мішках. Навіть молода матуся взяла свою маленьку дитинку на руки, вскочила в мішок і помчала хутчіш, аби команда здобула перемогу.
– Молодці організатори, ведуча! Діти наші повеселяться, та й ми трошки зможемо відволіктися від негативних думок. Ми намагаємося не показувати, як нам важко, однак в душі – біль, – каже під час свята Ніна Олександрівна з Лисичанська. – Не знаємо, чи буде нам куди повертатися і, головне, до кого. Вдома ж усі речі, в чому були, поїхали, в сумку що вкинули, те й з нами. Але ми тримаємося, – каже жінка.
Звісно, не обійшлося без гуртового фото на згадку, подарунків і призів: солодощі, печиво, м’які іграшки, пазли, кольорові олівці, крейда, повітряний пластилін, фломастери, повітряні змії, лего, розмальовки, яскраві наліпки та блокноти – це далеко не все, чим порадували дітвору небайдужі люди. Директор коледжу Андрій Андрющенко каже: «Якби не вони, нічого б цього не було, дякую їм».
– Ми маємо боротися, стояти разом, ми – сильна нація, – звернулася на завершення свята до діток та їхніх рідних ведуча заходу. – Багатьом з вас, на жаль, нема куди повертатися. Повірте, нам теж болить. Яким би не було ваше рішення, наступні кроки, знайте: ми завжди раді вам, і ми кажемо вам: «Залишайтеся». Думайте про мир, про те хороше, що чекає нас після Перемоги. Тримайтеся, примиряйтеся, навіть якщо іноді через силу. Ми вас любимо. Слава Україні!
Ольга ОСІЯНЕНКО
Читайте також: Тальнівський реабілітаційний центр святкував День народження
