Вісті Черкащини 
У Тальнівському музеї історії відкрилася виставка до Міжнародного дня рідної мови
Виставкова діяльність – це не лише обов’язкова частина роботи музею, а й можливість оживити історію, привернути увагу до унікальних експонатів і зацікавити відвідувачів. У Тальнівському краєзнавчому закладі цьому напрямку приділяють особливу увагу. До Міжнародного дня рідної мови, який відзначають 21 лютого, тут підготували цікаву й пізнавальну виставку. Яку ідею вона несе, які унікальні експонати можна побачити та чому ця подія важлива для громади – про все це нам розповіла директорка музею Світлана Проценко.
«Цю дату обрали на згадку про трагічні події 1952 року в Східному Пакистані (нині Бангладеш), – пояснила вона. – Тоді поліція відкрила вогонь по студентах, які вимагали визнання бенгальської мови офіційною. П’ятеро з них загинули, і ця трагедія стала важливим етапом у боротьбі за мовні права. Для України сьогодні мова – одна з ознак самоідентифікації. Ми знаємо, який тяжкий шлях вона пройшла».
У фондах Тальнівського музею історії зберігається понад тисячу примірників рідкісних книг. Вони потрапили сюди випадково. У Ватутіному (нині Багачеве) проживав колекціонер, учитель української мови Іван Григорович. Коли він пішов з життя, його син вирішив продати зібрання, сподіваючись на прибуток. За підказкою покійного Валентина Олександровича Гордєєва Тальнівська міська рада скористалася цією можливістю, виділила кошти та закупила унікальні книги для музею.
Одна з найстаріших – це «Оповідання» Марка Вовчка, видрукована в 1865 році в Санкт-Петербурзі видавництвом Яковлєва та друкарнею П. А. Куліша. Книга налічує 145 сторінок і містить такі твори, як «Кармелюк», «Невільничка», «Дев’ять братів і десята сестриця Галя», «Ведмідь».
З Музею історії хліборобства до цього закладу передали декілька унікальних видань. Серед них — «Читанка Хуторного», видана 1917 року в Києві під псевдонімом Т. Хуторний. Дослідники вважають, що він належав педагогу Тимофієві Лубенцю. Також серед переданих книг: «Битий шлях. Азбука для читання» (1922), «Українська мова для шкіл соціального виховання» (1917), «Рідне слово. Українська читанка. Перша після граматики книга до читання» Бориса та Марії Грінченків (1912). Чільне місце займає «Кобзар» Тараса Шевченка в редакції Василя Доманицького (1918).
«Мені приємно, що в музеї є книги Івана Огієнка, зокрема «Українська культура», «Українська мова», видані в Києві 1918 року, – говорить Світлана Євгеніївна. – Маємо й збірки класиків української літератури: повісті Івана-Нечуя-Левицького (1874), 4-й том творів Олекси Стороженка (1931)».
Серед експонатів – посвідчення, видане Єпіфану Гордієву про те, що в 1918 році в Умані він прослухав учительські курси з українознавства. А ось копія фотографії: житель Онопріївки М. П. Гайдаєнко на Перших державних курсах у Звенигородці, 1929 рік. Є й газети, які виходили українською мовою у 20-х роках минулого століття. Зокрема рідкісне видання «Народне слово» (вартість 70 шагів!), випущене в 1918 році за часів Української Народної Республіки.
Це не всі елементи виставки, розгорнутої в Тальнівському музеї історії. Вона – великий вклад у збереження та популяризацію української культурної спадщини. Кожен експонат нагадує про важливість збереження мови, культури й національної ідентичності. Для громади Тальнівщини ця подія — своєрідний урок історії, що дозволяє зрозуміти, як важливо берегти та передавати наступним поколінням культурні надбання нашого народу.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
