У Соколівочці на Тальнівщині біля клубу висадили Калинову алею

9 березня 2024 року Україна відзначатиме 210 річницю від дня народження видатного поета, художника, громадського діяча, титана духу й пророка Тараса Григоровича Шевченка.

Головна книга його життя – славетний «Кобзар». Мистецтвознавці порахували, які слова в цій збірці митець уживав найчастіше. Слова «Бог», «Божий», «Господь», «Господній», «Ісус», «Христос», та «Христів» – 1281 раз. Слова «Україна» й «український» – 269 разів.

З відкритих джерел дізнаємося, що поет – неабиякий знавець природи рідного краю: не лише милувався буйною українською рослинністю, малював її, але й добре розумівся на рослинах, зокрема цікавився лікарськими травами й деревами, знав їх цілющі властивості. У віршах, поемах та баладах згадує понад 80 видів рослин: 24 рази – тополю, 27 – вербу, 21 – дуба, 17 – жито, 15 – лозу й верболіз, 14 – барвінок, 10 – осоку, 9 – пшеницю, руту й терен, 7 – лілею, очерет і явір, 6 – вишню, грушу й мак, 5 – ряст. А ще Тарас Григорович називає васильки, виноград, горох, гречку, картоплю, коноплі, кропиву, кукурудзу, лободу, льон, любисток, перекотиполе, плющ, просо, хміль, ялину.

–Я вважаю, що найбільше митець любив калину, бо згадав її у «Кобзарі» аж 385 разів, – говорить завідувачка Соколівоцького клубу Олена Орел. – На честь його ювілею ми з Русланою Корчевною, Тарасом Щербатюком, Артемом Поліщуком, Максимом Миколенком та Владиславом Верзуном біля клубу висадили кущики калини, а біля них – барвін-зілля. Вони – великі молодці, приклад не лише для дітей, а й багатьох дорослих. Щиро дякуємо Максимові Коренку за гарні та якісні саджанці калини, якими він з нами охоче поділився. Пройде якийсь час – і застелить землю пишним килимом зелений барвінок, зацвіте рясно білими кетягами наша калина, адже вона – один із рослинних символів України. Прижилася на нашій святій землі, бо тут їй гарно ростеться:

Зацвіла в долині червона калина,

Ніби засміялась дівчина-дитина.

Образ-символ «червона калина» багатогранний, але найпоширеніше значення калини в народно-поетичній творчості, що підмітив і Великий Кобзар, – це символ ясної, палаючої краси, втіленням якої є молода дівчина:

Коло млина калина. Там дівчина ходила,

Цвіт-калину ламала, до личенька рівняла:

Коли б же я такая, як калина жаркая.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Допомога від благодійників, сучасне обладнання та якісні послуги: як розвивається Тальнівська лікарня