У сільському будинку культури на Тальнівщині плетуть маскувальні сітки для українських захисників

Священні писання стверджують, що в кожного з нас є свій янгол-охоронець, який підтримує, захищає, супроводжує в повсякденному житті й прокладає нам шлях до неба. З початком повномасштабної війни волонтери – справжні ангели-хранителі наших військових. Плетуть маскувальні сітки й костюми (кікімори), в’яжуть шкарпетки,  виготовляють подушки, шиють дрібний одяг, готують їжу, збирають гроші на дрони й тепловізори та все це передають нашим захисникам. Кожен наближає Перемогу на своєму місці.

У Мошурівському будинку культури на Тальнівщині два тижні щодня збираються небайдужі люди плести маскувальні сітки для військових. А все почалося з того, що дві психологині – Катерина Павлюк та Алла Бірченко – дізналися про технологію виготовлення цього важливого для військових атрибуту, вивчили досвід «павучків» Тальнівського будинку культури та села Іваньки, що на Маньківщині.

Про спільну велику справу, яку роблять мошуряни заради українських воїнів, заради перемоги, розповіла Катерина Павлюк журналістам нашого видання:

–Важко було із стартовим капіталом. Це 16 тисяч. Трохи надійшло коштів на картковий рахунок, дещо люди принесли готівкою. Частину зі своїх заощаджень виділив нам отець Андрій.

За 8 тисяч волонтерки придбали основу, довжина якої 20 м, а ширина – 9. Дерев’яний каркас виготовили працівники господарчої групи Мошурівської школи. Плести навчалися гуртом. Першу маскувальну сітку виготовили швидко. Як розповідає пані Катерина, з часом рівень майстерності у плетінні значно зріс. Дівчат збиралося багато, навіть не було місця. 15-20 осіб працювало біля однієї рами.

–Отець Андрій замовляв матеріал на першу сітку, хлопці привезли на другу. Для роботи ми вже використовуємо два каркаси. Принесли чаї – гріємося. У дві зміни працює дві бригади: «Ох!» та «Ух!», – сміється Катерина Павлюк. – Розподілу на тих, хто нарізає тканину, а хто її вплітає в основу, нема.

У клубі працюють «павучки» різного віку, серед них багато «молодих» пенсіонерів. Діти цікавляться, як правильно плести сітку для військових. У канікулярний час до цієї благородної справи долучилися всі вчителі. Робота триває з дев’ятої до чотирнадцятої години.

–Не можемо сидіти вдома. Зараз такий час, коли треба допомагати всім, хто чим може, – кажуть волонтерки Лідія Яковенко, Валентина Кришталь, Фросина Кауканова. – Краще бути серед людей і принести хоч малесеньку користь.

Мошурянки працюють як для своїх військових, так і на замовлення. Їхні меткі руки виплели вже більше десятка маскувальних сіток.

–Намагаємось допомагати всім. Особливо тим, хто зараз знаходиться в «гарячих місцях», – зазначає Катерина Василівна. – Це ж тільки початок.

У школі та в Будинку культури в різний час пройшли благодійні ярмарки. Мешканці села охоче розкуповували домашню випічку й сувеніри. Частину зібраних коштів передали для «павучків». Допомагають небайдужі мошуряни та місцеві підприємці. Усі гроші обов’язково обліковуються. Це потрібно для звітності. Зараз у касі – більше 13 тисяч гривень. На спільній раді плетільниці вирішили замовити тканину. З кольором визначаться трохи пізніше.

–Шановні друзі, односельці, люди, яких доля привела до нашого села, усі разом ми робимо спільну справу, заради наших воїнів, заради перемоги. Хочу подякувати всім, хто долучається до нас. Хтось матеріально, хтось генерує нові ідеї, а хтось щоранку біжить до Будинку культури плести сітки. Нас стає все більше й більше, разом ми сила!!! Вперед до ПЕРЕМОГИ! – записала у фейсбуці Катерина Павлюк.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА