Вісті Черкащини 
У селі на Тальнівщині створили український куточок
Днями в Лісівському будинку культури відкрили український куточок. Створювали його чи не всім селом. Кожен експонат має не лише історію з появи виготовлення, а й цікавий шлях від власника до виставкової кімнати. Її оздобили за взірцем української хати. Тут ніби зупинився час.
Про експонати, що наповнюють куточок, розповіла завідувачка клубу Оксана Бабак.
Гідне місце в колекції старовини займають українські вишиті сорочки. Найстарішим – чоловічій та жіночій – по 95 років. Вони пошиті з лляного домотканого полотна в далекому 1929-му році. Ці сорочки й старовинну дитячу колиску, плетену з лози, передала директорка місцевої гімназії Марія Назаренко.
«Українці з давніх-давен вважали люлечку символом безсмертя роду. Недарма її округлу форму прирівнювали до материнського лона, – говорить пані Оксана. – Щоб наділити колиску охоронною силою, їй приписували містичні властивості».
Куточок хизується рушниками й наволочками. Здебільшого все вишите лісівськими майстринями, зокрема сестрами Бецун: Ніною Тарасівною й Ганною Тарасівною. Таміла Василівна Бурковецька принесла заготовку для пошиття взуття.
Серед експонатів багато предметів побуту та ремесел, що мали вжиток майже в усіх сферах життєдіяльності села. Волові ясла. Коромисло. Рубанки. Старовинний серп. Дві прядки. Чесалка для вовни. Давні праски. Глечики. Рогачі. Сито. Дві діжі для замішування тіста. Лопата, якою витягали хліб з печі. Військовий самовар часів Другої світової війни.
«Експонатів у нас не дуже багато. Однак ідея облаштування українського куточка захопила лісівчан. Сподіваюся, що вони приноситимуть до нас старовинні речі, які, можливо, десь зберігаються в їхніх обійстях, – каже Оксана Бабак. – Запрошую охочих завітати до українського куточка, торкнутися розумом і душею культури й звичаїв наших предків».
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
