У Легедзиному відтворили бій сторічної давнини

10 березня надворі різко похолодало, іде дощ. Попри негоду на Тальнівщину, до Легедзиного з’їжджаються ті, кому не байдужа історія української національно-визвольної боротьби початку ХХ століття.

З самого ранку у приміщенні державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура» людно. Тут переодягаються учасники майбутньої реконструкції із військово-історичних клубів «Повстанець» (Київ), «Захисник» (Одеса), а також громадських організацій «Честь і слава» (Київ) та «Закінчимо війну» (Городище, Черкаський осередок). У цей же час хлопці із Центру історії Вінниці налаштують гармату на території колишнього глинища, неподалік місцевого цегельного заводу. Всього у реконструкції задіяно 70 учасників.

– Переодягнулися? – цікавиться організатор дійства Владислав Чабанюк і припрошує. – Ідіть поснідайте гаряченьким борщем.

Працівниці музею показують гостям, де військово-польова кухня і столи під навісом.

Незважаючи на дощ, біля трипільських хат готує їжу тальнівський підприємець Дмитро Литвинюк. Йому допомагає тальнівчанин Володимир Самсонов.

Поснідавши, чоловіки і жінки в одностроях української та червоної армій, шикуються перед трипільськими хатами.

– Дивись червонопузі вже й до трипільських хат добралися, – жартує один із глядачів.

Реконструктори настільки вживають в ролі, що здається ніби перед тобою типажі того часу: гімназисти чи представники інтелігенції, які добровільно пішли захищати українську державність, або неголені, обвішані зброєю люмпени з червоної армії, які здебільшого розмовляють російською.

Під час шикування Владислав Чабанюк оголошує порядок денний і запрошує всіх на невеличку екскурсію. У музеї розповідає «петлюрівцям» і «червоноармійцям» про трипільську культуру. А наприкінці показує справжні раритети – печатки Головного отамана військ УНР Симона Петлюри, Запорізького полку імені отамана Яна Кармелюка та Уманського Гайдамацького полку імені Т. Шевченка. Усі вони з колекції Олексія Шереметьєва. У Легедзиному побачити їх можна було лише протягом трьох годин.

Після музею невеличкий мітинг під дощем біля пам’ятника повстанню селян навколишніх сіл проти червоноармійців, яке відбулося в листопаді 1920 року. Далі вирушили до місця реконструкції бою. Уже на місці довелося перечекати дощ із крижаною «крупою». «Петлюрівці» і «червоні» підходять один до одного, пропонують здаватися без бою – дражнять один одного. Зрештою дощ притих, почало вияснятися, реконструктори на позиціях..

Владислав Чабанюк просить декілька хвилин, щоб розповісти глядачам про ті події, які мають відтворювати.

– Насправді бій відбувався трохи в іншому місці – на в’їзді в село з боку Тального, приблизно там, де зараз «Шашлична», – розповідає Чабанюк. – У ніч проти 8 березня червоним вдалося ввійти в село зі сторони Вишнополя в тил «кармелюкам» та у бою знищити 1-шу і 2-гу сотні «кармелюківців». Командир 1-ї сотні, хорунжий Янсон, біля 2-х годин з кулеметом «Maxim» стримував ворога, даючи можливість відступу козакам до села Доброводи. Пораненим потрапив у полон і був закатований.

Під час реконструкції образ Янсена відтворив Олександр Назаров із Городища. Він виділявся серед інших українських бійців тим, що був одягненим у шкіряну куртку. В критичний момент бою він тримав прапор України.

Але то вже було згодом. А поки українці обороняли позиції на околиці Легедзиного, а червоні наступали від Вишнополя. Крики «Ура!» і «Слава!» змінюють постріли гвинтівок, 76-мм гірської гармати, кулеметів «Максим» і «Льюїс».

– Бєй петлюровцев! – кричить «красноармієць».

– Я тобі зараз дам «бий петлюрівців»! – чути з натовпу глядачів.

І це додає впевненості. «Кармелюківці» переходять в наступ. А Сашко Лірник, син якого бере участь у реконструкції на боці українських військ, голосно підбадьорює співом «Червоної калини» та «Лента за лентою набої подавай».

У цьому бою українські козаки перемагають. Подумалося, от якби так було 100 років тому, яку б тоді державу побудували!

Олег ШАТАЙЛО

Схоже: Відбудеться військово-історична реконструкція бою в селі Легедзине