Вісті Черкащини Творити, навчати, любити: історія життя вчительки із села на Тальнівщині
Вона не просто вчителька, а митець, наставник, друг. Її життя – безперервний потік творчості, навчання та любові. Що робить учителя справжнім? Історія Ірини Степанець – педагога-організатора й бібліотекарки Веселокутської гімназії – оповідь про те, як мрії перетворюються на справжню справу, що змінює життя інших.
Дитинство: час відкриттів
Із семи років Іринка вважала Шаулиху своїм маленьким загадковим світом, повним таємниць. До цього спокійного куточка вона переїхала з батьками та братиком, залишивши позаду міську метушню. Дівчинка легко знаходила нових товаришів, а з сестричками близька все життя. Вони, відчуваючи себе справжніми дослідниками, обстежували зарості, яри й урвища. Ці пригоди, сповнені дитячої радості й захоплення, назавжди залишилися в їхніх серцях. У 90-ті роки дитинство було зовсім іншим, ніж тепер. Без телефонів, але з телевізором, що не завжди працював. Діти більшість часу проводили на свіжому повітрі, незалежно від того, яка була пора року.
«Шаулиська природа зачаровує всіх своєю красою, особливо взимку, коли перетворюється на справжню казку. Найбільше люблю цю пору року, мабуть, тому, що народилася в цей час, – говорить Ірина Михайлівна. – Дерева й кущі в білих шатах. Пагорби й дороги, завіяні снігом. Бредеш у ньому по пояс, торуючи шлях до школи. Шкода, що такі зими залишились у минулому».
«Творчою я була ще змалку»
Іринка обожнювала малювати коней. Не оминула й рукоділля: в’язала спицями та гачком, вишивала хрестиком і гладдю. Пам’ятає свої перші зв’язані шкарпетки й вишиті серветки. Усе, створене власноруч, завжди дарувала, тому мало що збереглося. У школі проявляла інтерес до танців: разом з однокласницями готувала музичні номери для свят. Старшокласницею співала в хорі та джазовому ансамблі. Їй подобалося вивчати вірші напам’ять. Навіть зараз пані Ірина не забула більшість творів зі шкільної програми. Озираючись на дитинство та юність, розуміє, що вибір майбутньої професії був закономірним.
«Буду вчителькою»
Як і багато дітей, героїня нашої оповіді мріяла про різні професії: перукаря, юриста, диктора на телебаченні. Усе змінилося в 11 класі, коли вона чітко вирішила стати вчителькою. «Прикладом для мене стали мої тітоньки, мої натхненниці – каже вона. – Катя, яка пройшла шлях від учительки сільської школи до начальника відділу освіти й міського голови, та Оля, яка стала директоркою школи. Їхній приклад і підтримка матусі надихнули мене. У 2004 році я вступила на філологічний факультет педагогічного університету, а у 2009-му повернулася до рідної школи вже як педагогиня».
«Те, що я буду шкільною бібліотекаркою, навіть на думку не спадало»
Посадові обов’язки педагога-організатора та бібліотекарки стали для Ірини Степанець новинкою. Щоб стати компетентною, їй довелося вивчати все з нуля: займатися самоосвітою, проходити курси й брати участь у семінарах і вебінарах. Фахівчиня розуміє, що основне завдання – виховання свідомих громадян України, патріотів, добрих та чуйних людей, особливо в часи війни, коли кожен з нас відчуває біль і втрати. Усі бібліотечні заходи зосереджує на національно-патріотичному вихованні й підтримці емоційного стану учнів.
«Через майстер-класи, книжкові подіуми, челенджі, участь у творчих конкурсах та тематичних виставках намагаюся розрадити дітей і відволікти їх від складних новин, – ділиться наша співрозмовниця. – Особливу радість приносять перемоги моїх вихованців у територіальних, обласних і Всеукраїнських конкурсах.
Щорічний місячник шкільних бібліотек захоплює учнів чарівним світом книг. Старання дітей завжди я відзначаю подяками й дипломами: це мотивує гімназистів і надихає інших приєднуватися до заходів».
Виховна система та роль гри «Сокіл» («Джура») у патріотичному вихованні
Головним завданням Ірини Степанець як педагога-організатора стало визначення напрямку виховної системи Веселокутської гімназії. Директорка Лариса Дмитрівна Чупрун запропонувала орієнтуватися на Гру «Сокіл» («Джура»), що стало основою для змін у виховному процесі.
«Завдяки семінарам та вишколам я здобула знання, необхідні для національно-патріотичного виховання, – розповідає Ірина Михайлівна. – Важливо донести дітям значення національної свідомості, волонтерства й підтримки ЗСУ. Завдяки впровадженню цих цінностей у гімназії створено волонтерський загін та курінь імені Віктора Мельниченка з двома роями, який двічі поспіль перемагав на І етапі Гри «Сокіл» («Джура»). У червні 2024 року ми пройшли ІІ (обласний) етап й отримали позитивні відгуки. Особливо хочу подякувати відділу освіти, молоді та спорту Тальнівської міської ради за підтримку й подарунковий сертифікат, завдяки якому ми змогли придбати форму для рою «Козаченьки».
Мама трьох донечок
Як педагог і мама, жінка постійно серед дітей – на роботі й удома. Вона має трьох донечок – свою найбільшу підтримку та натхненням. Щохвилини дякує Богові за цей безцінний дар. «Поєднувати материнство й роботу не складно, коли це є твоїм життям, – ділиться вчителька. – У будь-якій діяльності важлива відповідальність, тому ставлення до роботи залишається незмінним. Я люблю і рідних дітей, і своїх вихованців».
На думку пані Ірини, людяність – найважливіша цінність, що поєднує доброту, щирість, милосердя й уміння співпереживати. Від народження дитина повинна відчувати себе потрібною і залюбленою. Це дає їй впевненість у собі, допомагає знайти місце в житті й досягти успіху. Внесок дорослих у виховання дитини надзвичайно важливий. Підтримка батьків та вчителів дає правильний поштовх до самостійного життя. Працюючи разом, дорослі виховують надійне майбутнє покоління.
Якщо маєш велике бажання, можна навчитися будь-чому
«Окрім творчих захоплень, маю ще одне – кермувати будь-яким видом транспорту. Починала з мотоциклів та авто, а тепер освоїла й сільськогосподарську техніку, – говорить наша героїня. – Завжди люблю пізнавати нове. Випікання тортів і приготування смачної їжі – мій спосіб відновлюватися. Сита й здорова сім’я дарує мені енергію».
Ірина Степанець – взірець відданості своїй справі й родині. Вона не боїться змін і завжди прагне до нових висот. Життєвий шлях цієї вчительки доводить, що велике бажання дозволяє навчитися будь-чому.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
