Вісті Черкащини Творчість об’єднує: як у Тальному пройшов форум «Мистецтво та сучасність» і що про нього розповіла народна майстриня з Тальнівщини
У конференційній залі Центру культурних послуг Тальнівської міської ради минулого тижня було по-особливому затишно. Різноманіття витворів, тихе шелестіння тканин, приглушений дзвін фотоапарата й усмішки десятків майстринь декоративно-ужиткового мистецтва створили атмосферу живої творчої майстерні. Форум «Мистецтво та сучасність» зібрав жінок, які щодня повертають до навколишнього світу красу, тепло і сенс.
Це був день, у якому багато світла – у прямому й переносному значенні. А вже після завершення події
ми мали окрему щиру розмову з народною майстринею України Ольгою Собкович. Її враження, досвід та історія стали важливою частиною цього репортажу.
Атмосфера живого спілкування
Учасниці заходу розташувалися за круглими столами. Саме така неформальна форма допомогла обмінюватися досвідом від перших хвилин. Жінки розглядали роботи одна одної, питали про техніки, торкалися фактур, ділилися історіями створення.
Це була розмова про творчість у її найлюдянішому вимірі. Рукоділля тут ставало водночас професією, терапією і способом розповідати світові про себе.
Майстер-класи та професіоналізм
Два майстер-класи задали динаміку події. Марина Поліщук розповіла про ведення творчих сторінок і те, як майстриням презентувати себе в онлайн-світі.
Юлія Москаленко навчала фотографувати свої вироби так, щоб вони «звучали» у стрічці – світло, ракурси, фон, емоція кадру.
«Дівчата дуже професійні», – так про них пізніше скаже Ольга Дмитрівна. І ця фаховість справді відчувалася: учасниці жваво ставили питання, знімали на телефони, записували поради.
Мала сцена великої події
Кульмінацією заходу став виступ Володимира Тарана, директора Центру культурних послуг. Він сердечно подякував майстриням за їхню працю та збереження й розвиток українських традицій, і вручив кожній квіти.
Зала враз стихла, занурюючись у хвилину тихої вдячності. Це була шана щоденній, часто невидимій праці. Заходи такого формату в Тальному – це, по суті, ключові точки збору для жінок, які активно формують культурний простір громади.
Портрет майстрині
Ми зустрілися з Ольгою Собкович, народною майстринею України, уже після завершення форуму. Її роботи впізнають із першого погляду – це унікальне поєднання давніх технік та сучасної інтуїції.
Жінка працює виключно з природними матеріалами: створює свічки, дідухи, а також вироби з трав, вощини й із навіть мушель. Її творчість – міст між минулим і сьогоденням, де майстерність гармонійно поєднується з винахідливістю.
Доля чекала на свічку
Жінка зі сміхом пригадує свої перші кроки у свічкарстві, коли декоративні свічки ще не були популярними: «Я всіх просила в селі й на пасіці: та займіться цими свічками, це ж така краса! Ніхто не захотів. А тоді думаю: ну що ж, раз не хочете, значить, це моє. Воно мене чекало».
Сьогодні Ольга експериментує з різними видами воску: бджолиним, соєвим, кокосовим. Створює свічки в мушлях, грається з ароматами й формами. Проте, традиція лишається основою: «макані» свічки, природні матеріали та символічні деталі.
Свобода для творчості
Народна майстриня також поділилася своїм рішенням відійти від викладання. Вона довго вела дитячі гуртки, але врешті-решт вирішила звільнити час для власної творчості: «Треба піти краще за годину раніше, ніж за п’ять хвилин пізніше… Я відчула, що мені важко, і вирішила: досить. Але часу більше не стало: роботи стільки ж. Та це добре».
Цей крок дозволив їй отримати більше простору для втілення ідей, підтверджуючи, що справжня майстерність вимагає постійної віддачі.
Про форум: чесно, відверто, емоційно
Враження пані Ольги від мистецького зібрання – живі й теплі: «Програма продумана до дрібниць. Дівчата молодці – професійні, щирі, цікаві».
Їй сподобалось, що захід дав не лише нові знання, а й – що рідкість – правильну атмосферу: «Панувала така приязнь. Усі спілкувалися, ділилися своїм шляхом, техніками. Відчувалися й обмін досвідом, і підтримка».
Для неї, людини з великим досвідом, навіть знайомі речі звучали по-новому: «Може, я щось і знала, але мені було цікаво почути це в їхній подачі. Розуміти, що я роблю правильно, а над чим мені треба попрацювати».
Вона згадує картки з хештегами, які Марина ставила на столики: «Оце новизна! Я не зробила ще, але додам ці хештеги, обов’язково…»
Творчість як порятунок у важкі часи
Пані Ольга не приховує: нині творити важко. Війна лишає відбиток на кожному дні: «Ми живемо, як у кислоті… І стільки втрат! Стільки болю! Творчість – то спасіння. Дає можливість хоч трохи відволіктися».
Саме в мистецтві творчиня знаходить «перезавантаження». Не в спокої, а в зміні середовища, спілкуванні, нових ідеях. І саме на таких форумах з’являється відчуття спільноти, потрібності, руху вперед.
Про гнучкість, пошук і натхнення
Ольга Собкович називає себе «дуже гнучкою». І справді, її творчість постійно змінюється. Вона згадує, як колись категорично була проти фарбованих матеріалів. «А потім мене так захопило! Відбілила, пофарбувала – і виглядає дуже гарно».
Майстриню цікавить і давнє, і сучасне, і технічне, і символічне.
Вона не боїться нового. Навпаки, ніби йде назустріч усім експериментам.
Побажання для інших майстринь
Наостанок Ольга Дмитрівна передала учасницям форуму дуже світлі слова: «Хай ручки не болять, хай голівки будуть повні ідей. Хай їхні роботи знайдуть своїх поціновувачів. І здоров’я, миру. А красою ми вже порадуємо людей. Вона ж трохи рятує світ».
Післяслово
Форум «Мистецтво та сучасність» став справжньою історією про спільноту майстринь Тальнівщини й творчість, що палає навіть мороці.
А щира розмова з Ольгою Собкович додала цьому дню особливої глибини. Саме в таких людях живе українська культура – жива, тепла, стійка і світла.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
