Вісті Черкащини «Тут народжується дружба»: як вихователька з Тального вчить дітей відкривати світ
Дитячий садок – то окремий маленький світ. Тут пахне гуашшю, пластиліном і теплом. Лунає дитячий сміх, звучать пісеньки, а між собою малюки перешіптуються про щось важливе. Саме тут діти вперше вчаться дружити, радіти дрібницям і долати розчарування. У цих стінах формуються характери, а поруч завжди вихователь – турботливий та надійний. Стає для вихованців другом, наставником і тихим свідком перших відкриттів та маленьких перемог.
Шлях від ясел до випускного свята
Людмила Толстих – вихователька з 37-річним досвідом. Працювала в дитсадку «Казка», а тепер після об’єднання закладів – у «Берізці. «Люблю дітей, — каже вона. – Їхні обійми, усмішки, ясні оченята й безкорислива любов роблять мою роботу особливою». У садочку щодня вирує життя: ранкові ігри, спільні малюнки, казки, заняття, свята. Вихователька уважно слухає, коли малюк переповідає свій сон; лагідно підбадьорює, якщо хтось уперше ділиться іграшкою. Прогулянка на подвір’ї – час відкриттів. Діти вчаться допомагати, ділитися, помічати красу навколо: танець листя, метелика на долоні. Із таких моментів проростає довіра, а з неї – справжня дружба.
У групу приходять зовсім малюки: одні ще не говорять цілими реченнями, інші лише вчаться тримати ложку. А залишають садок уже доросліші – з рюкзачками на плечах і мріями про школу. «Коли їм уже шість, вилітають з нашого затишного гніздечка. Радісно, що виросли, але й сумно прощатися», – каже Людмила Петрівна. Та зв’язок не зникає. Колишні вихованці повертаються: ведуть за руку менших братиків і сестричок, діляться першими шкільними враженнями. Це для наставниці найтепліші миті.
«Дружба може захворіти, але добрі вчинки її вилікують»
Навчити дітей дружити – одне з найтонших завдань у роботі вихователя. Тут потрібна справжня мудрість. Адже характери різні: одні малята сором’язливі, інші завжди прагнуть бути першими. «Щоб мати друзів, потрібно бути уважним до почуттів інших: не ображати, не битися, ділитися. Бо якщо кривдити, дружба може захворіти. І тільки добрі вчинки здатні її вилікувати», – пояснює пані Людмила вихованцям.
Іноді простий малюнок для хворого товариша стає ліками. Перший шматок торта – знаком справжньої дружби. Так діти вчаться важливого: щастя народжується не лише з отриманого, а й розділеного.
Разом з батьками – одна родина
Батьки для виховательки – не спостерігачі, а співучасники освітнього процесу. Вона завжди цікавиться, чим дитина живе вдома, запрошує родини до спільних заходів, підтримує відкритий діалог. Тому в садочку з’являються квести, ярмарки, сімейні ігри. Там, де дорослі підтримують одне одного, діти вчаться дружити простіше й щиріше. «Батьки для мене – партнери. Обмінюємося думками й досвідом виховання, завжди тримаємо зв’язок щодо дитини», – каже Людмила Петрівна.
Новий етап – нові мрії
Об’єднання «Казки» з «Берізкою» стало переломним моментом. Вона залишила стіни, у яких минула майже вся її професійна історія. Але навіть у змінах бачить можливість для нового старту. «Мені подобається бути постійно в русі – у турботах, у піклуванні. Так уже 37 років минуло. А тепер починається моє нове життя», – каже наставниця.
Її мрія – ще більше залучати батьків: організовувати «дні разом», спільні поїздки, родинні зустрічі. Бо саме в гурті дитина відчуває справжню силу родини й підтримки.
«Я і вони – це, знаєте, основа»
Людмила Толстих скромно зізнається, що не любить публічності. Усі її справжні слова й почуття живуть серед дитячих голосів, ігор та щирих обіймів.
«Я і вони – це, знаєте, основа», – каже вона з усмішкою.
У цих словах – суть її покликання. Бо вихователь у садочку дарує дітям не тільки знання, а й той перший досвід любові, підтримки й дружби, що залишиться з ними на все життя.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
