Тушонки, сітки, устілки для бійців: в одному із сіл Тальнівщини продовжують допомагати фронту

У вівторок на вулиці Коцюбинського у Соколівочці на Черкащині, знову толока – місцеві різатимуть четверте порося. Сходяться всі сусіди о пів на п’яту ранку до хати колія, готують посуд, допомагають розібрати. Потім м’ясо відвезуть до їдальні, де вже зібралися сільські господині, підготували банки та нарізатимуть свіжину на тушонку. Збій, голову хтось забере додому відварити, перемолоти і вже наступного дня принесуть на каші та паштети. Всі ті банки – більше 200 – розвезуть тим, у кого є автоклав.

Це дещо нагадує той час, коли весілля в селах гуляли в шалашах і запрошували на нього пів села, щось подібне відбувається й зараз. Тільки привід інший. Сьогодні нашим військовим, нашим захисникам, нашій армії треба дати відчути єдність та нашу шалену підтримку, аби вони знали, що їм є заради кого стояти, кого захищати.

– З перших днів війни я зрозуміла, що треба щось робити. Треба об’єднуватися, діяти. Людей тоді в селі було багато, поприїжджали з міст. Ми почали з сіток. У школі, через усе фойє почепили рибацькі сітки, позносили старого одягу, понарізали стрічок і стали всі плести: дорослі й діти, і хто приїхав, також долучалися. Такий неймовірний обмін енергіями, такий підйом! Саме тоді у наших хлопців виникла ідея наловити риби у громадському ставку. І вже наступного ранку ми готували тушонку. Закрили 100 кілограмів товстолоба. Готуючи разом, вирішили, що купуватимемо свині і перероблятимемо на тушонку. Таким чином матимемо що хлопцям у передачі класти, – розповідає Катерина Мороз. Жінка працює вчителем у Соколівоцькій гімназії, її поправу можна назвати генераторкою ідей.

Це їй та завідувачці клубом Олені Орел прийшла ідея шити устілки у взуття для військових. З власного фетру та ситцю дівчата почали клеїти устілки – наробили їх сотні і відправили хлопцям, аби ноги їхні були в теплі, не мокли. Дівчата кажуть, що тоді й боєздатність військових буде вищою, і вони знатимуть, що їх люблять та чекають. Влітку пошиттям устілок не займалися, не було такої потреби та й турбот у кожної вистачало – готували заготовки на зиму. Уже найближчим часом планують відновити виробництво, щоб на осінь уже були готові. А ще вони подбали про дитячі вироби й малюнки. Провели у клубі захід і кожна дитина на імпровізований кущ калини змогла почепити кетяги, де власноруч написала побажання захисникам. Ті калинові кетяги з фоамірана минулого четверга поклали, коли відправляли передачу нашим військовим в Бахмут.

– Староста повідомив, що у районі Бахмута нашим військовим необхідні продукти харчування. Попросив долучитися до збору. Ми віддали ті запаси тушонок та каш, які у нас залишалися, решту продуктів поприносили жителі села. Несли все: овочі, фрукти, закрутки, мед, солодощі, чай, каву. Дівчата з вулиці Коцюбинського наварили два відра вареників, напекли пиріжків. Такі молодці. Всім щире спасибі, – каже адміністраторка села Тетяна Орел. І так щоразу, коли треба зібрати хлопцям передачу. Спершу думали, що будуть передавати тільки своїм, з села, а потім зрозуміли, що там вони всі свої. «Сьогодні нагодуємо ми, взавтра нагодують наших, – каже Катерина Мороз. – Якщо хтось звертається і просить долучитися, ми завжди даємо. Жодного разу нікому не відмовляли».

Справді, пані Катерина та її чоловік Сергій Мороз не один раз привозили продукти харчування, дитячі малюнки, солодощі і до редакції «Нового Дзвону», де з перших днів війни діє волонтерський центр.

На кожній вулиці села є свої ініціативні люди, які, як переконана жінка, ніколи не підведуть. Приємно чути, коли кажуть «Катю, ти на мене розраховуй, скільки треба, стільки й допомагатимемо!». Та все ж фінансові ресурси людей дещо вичерпуються, гроші стає все важче збирати. Жінка каже, що доведеться звертатися за допомогою до сільгоспвиробників.

Олексій Пасєка, директор філії агрофірми «Корсунь», увесь час підтримує ідеї соколівчан, купував банки, кришки, давав крупи. Чи треба авто, чи, може, трактора, теж ніколи не відмовляв, – каже Катерина Олександрівна, – Та, незважаючи ні на що, у нас вистачить сил і запалу до самої Перемоги!»

Марта ДОВЖУК

Читайте також: Військовим медикам з Тальнівщини за зібрані кошти придбали авто, яке адаптують під швидку

Читайте нас також в Telegram!