Вісті Черкащини Тепле тісто Андріївських вечорниць: Як у З-Б класі однієї зі шкіл Тального народилася Калита
У Тальнівській загальноосвітній школі №2, у класі маленьких, але вправних учнів, ожила добра казка. До дітей завітала Наталія Трачук – старша пекарка магазину «Файно маркет». Вона провела майстер-клас з виготовлення обрядового дива – Калити. Дівчатка, одягнені у вишукані строї, уважно спостерігали, як пані Наталія вправно працює з тістом. А потім під її керівництвом самі творили прикраси: листочки, квіточки, колоски. Цими чудовими виробами майстриня оздобила їхній обрядовий хліб.
Про те, як народилося це дивовижне свято тепла й праці, згадала Таміла Сидоренко – добра й завзята керівниця класу, яка завжди знала, як запалити вогник у дитячих серцях.
Як зародився цей теплий і давній задум
Вона розповіла, що цей задум народився в один тихий вечір. Тоді вона розмірковувала над планом виховної роботи. Так і з’явилася в ньому чарівна назва «Театр Калити». Хотілося, щоб повіяло справжньою давниною, тими теплом і затишком, що жили в наших бабусь. Радилася з учителькою музики Наталією Михайловою, яка, здається, знає всі народні пісні. І тут, немов сонячний промінчик, промайнула думка: «А й справді, чому б нам не випекти цю Калиту, не зліпити її власними руками, як колись робили наші предки?» Хоч і малі ще ті діточки, але ж як радітимуть вони, коли прикрашатимуть її!
Пошуки справжньої майстрині
Згадали про Наталію Трачук, яка колись творила дива, випікаючи хліб для шкільного музею. Пішли вчительки до неї просто в «Файно маркет», і добра пекарка одразу з радістю погодилася.
Вона прийшла до школи 27-го листопада, у четвер. Усі були вражені. Жінка внесла цілий ящик хліба: вишуканий коровай, прекрасну Калиту для шкільного музею й калач, притрушений маком. А ще – готове тісто. «Ми були у такому захваті, звичайно!» – ділилася емоціями Таміла Сидоренко.
Золоті руки, тепле тісто й добрі помисли
Пані Наталія взялася за роботу. Спочатку розмісила тістечко, виліпила основу, скрутила косичку. У класі панувала тиша. Дівчатка із захопленням дивились на руки, які майстерно вправлялися з пахучим місивом. Згодом пролунали запитання: як їй так легко все вдається і чи приносить ця праця задоволення. Господиня всміхнулася й пояснила, що любить випікати хліб і завжди приступає до роботи з чистими помислами.
Діти й собі взяли качалочки, дощечки та по шматочку тіста. Керівниця класу помітила, що воно було особливе: не липло ні до рук, ні до робочої поверхні, а його легкість і теплота одразу зігріли серце.
Учні вирізали ножиками листочки, уважно промальовуючи жилочки. Коли щось не виходило, наставниця лагідно підбадьорювала: тісто можна зім’яти й розкачати знову. Спершу діти робили прості квіточки, але коли майстриня показала, як створити троянду, усі відклали інші форми й дружно взялися ліпити саме її.
Пісня, сльози на очах та дух позитиву огорнули клас.
Кожна дівчинка з гордістю показувала свою роботу: «Подивіться, оце моя трояндочка!» Наліпивши прикрас, малеча раптом підвелася й дружно заспівала: «Ой, калита, калита, із чого ж ти вилита?»
Це дійство зачарувало присутніх. «Ми, троє дорослих, були вражені. Так душевно це все звучало… аж сльози на очі навернулися», – ділилася емоціями Таміла Сидоренко.
Майстриня виклала прикраси на Калиту. Потім цей дивовижний витвір понесли до шкільних кухарів, щоб спекти. А принесену в подарунок залишили в музеї, «бо вона величезна й надзвичайно гарна».
Любов до народознавства й нові таланти
У розмові керівниця класу наголошувала, що народознавство для неї – особлива справа, і саме цим вона прагне надихати дітей. Малеча працювала старанно, «робила все своїми пальчиками». Учителька порівнювала їх із бджілками, які невтомно творять красу.
Таланти проявилися одразу. Дівчатка згадували, як торік ліпили з глини, і відзначали, що з тістом працювати легше – воно живе, його можна відчувати.
Емоції переповнювали всіх. І діти, і педагоги відчували дух позитиву, гарний настрій і взаємну підтримку.
А головна мета заняття звучала просто й глибоко: традиції, любов до праці, увага один до одного, хліб.
Таміла Сидоренко підсумувала: «Поки жива історія, традиції та звичаї, то існує й народ».
Подяка
Ця Калита, «зроблена своїми руками, з душею, з серцем, з теплом, з піснею», назавжди залишиться в пам’яті. Керівниця, учні та їхні батьки щиро дякують причетним за Андріївське свято:
–керівництву магазину за чудові подарунки, розуміння, тепло й професіоналізм їхніх працівників;
–шкільним кухарям за те, що спекли диво‑витвір, першу Калиту;
–пані Наталії Трачук, яка щедро ділилася знаннями й сказала: «Запрошуйте ще. Будь ласка, я з радістю прийду. Що треба, то поможу, покажу й передам усі знання».
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
