Вісті Черкащини Таємниці Палацу в Тальному: «приховане приміщення», що розповідає саме про себе
Час – безжальний. Стирає сліди, розмиває контури, змінює сенси. Та є місця, що не здаються. Тальнівський Палац Шувалових – саме такий. Його стіни ще зберігають таємниці, ніколи ніким не розкриті. Ні в путівниках, ні в підручниках, ні в офіційних версіях – жодного натяку. Таємне приміщення між кімнатами, непомітні лінії на стінах, заглушені сходи – усе це могло залишитись непоміченим. Проте один погляд фахівця – і мовчазні сліди заговорили.
Це дослідження минулого здійснив архітектор-реставратор Анатолій Ізотов. Він не робить припущень, а ретельно перевіряє. Не фантазує, а читає саму будівлю, як живу книгу.
Палац Шувалових і «таємне приміщення»
Більшість мешканців Тального пам’ятає, як Палац зовні, довкола й усередині виглядав за радянських часів. Проте вже ніхто не опише його первісний вигляд. Й ось тут на допомогу приходять різноманітні «хлібні крихти» у вигляді відбитків на поверхнях, не на місце покладені елементи, невипадкові тріщини тощо. Сама пам’ятка тобі підказує, куди дивитися, що слухати й шукати. Таких «крихт» – безліч. Знайдеш їх, прочитаєш – і тоді дізнаєшся всі приховані Палацові таємниці. Про одну з таких тут вам і розповімо.
Мова йде про приміщення другого поверху, розташоване між колишніми лакейською та гостьовою кімнатами. Нині тут пусто, тільки «пробито» аж три додаткові дверні отвори в цегляних перегородках: два за радянських часів та один у середині 2000-х. Й ось саме це приміщення, на перший погляд звичайне, виявилось одним з найцікавіших у палаці.
Досліджуючи його стіни, одне з джерел інформації, архітектори виявили на них жовтенькі лінійні відбитки, а також чотири закладені квадратові ніші. Ці знаки підказували, що тут були сходи на горище.
Вдивляючись у площини стін, побачили оригінальну трубу водопостачання, яка вела до рукомийника, а навпроти, під підлогою – керамічну трубу санітарної каналізації (для унітазу). Зважаючи на збережені фрагменти історичної керамічної плитки на одній з ділянок стін, зрозуміли, що тут розташовувався ватерклозет. Проте не у всій кімнаті, а лише під міжповерховою клітиною.
Креслення різних десятиліть підказують, що за радянських часів було розібрано сходи та перегородки. Одну – з дверними полотнами входу на сходи в межах другого поверху. Другу – з дверним полотном входу до ватерклозету. Станом на 1992 рік збереглись лише перегородки в межах горища, знищені вже у середині 2000-х років.
Усе це та співставлення знайденого з натурною інформацією (те, що бачимо в тих самих відбитках на стінах), дало ще одну підказку для деяких інших приміщень Палацу. Якщо на кресленні приміщення заштриховано, то це означає, що його підлога й стіни, до висоти людського зросту, були оздоблені керамічною плиткою. Унаслідок це було підтверджено натурними дослідженнями приміщень у межах другого поверху, де це оздоблення не збереглося, – ватерклозетів та ванних кімнат.
А щоб збагнути, яким було це таємниче приміщення, точніше вже аж 3 в 1, подивимось на старі креслення за якими будувався Палац.
Для інформації: маючи історичні креслення, повсякчас треба все детально перевіряти на місці, оскільки не завжди проєктні рішення співпадають з фактично виконаними роботами. Цього разу креслення виявилися точними й повністю підтвердили реальний стан приміщення.
Післяслово
Розповідь, яку ви щойно прочитали, – приклад того, як у стінах старовинної споруди продовжує жити минуле. Ніші, труби, плитка – будівельні елементи, що водночас є носіями пам’яті й разом складають цілісну історію. Розгадати її непросто, та завдяки дослідникам, зокрема Анатолію Ізотову, вона знову постає перед нами.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
