Тату-майстриня з Тальнівщини розповіла, чому захопилась цією справою

У нашому суспільстві до татуювання ставляться по-різному – хтось захоплюється, хтось, навпаки, не схвалює, але байдужими малюнки на тілі точно нікого не залишають.
21-річна Любов Шаліна з Лісового, що на Тальнівщині – починаючий тату-майстер. Проте з її робіт не скажеш, що вона тільки недавно почала займатись цим видом мистецтва – роботи дуже гарні і професійні. Дівчина розповідає, що з дитинства любила і вміла малювати. Навчалась за спеціальністю «Образотворче і декоративне мистецтво та реставрація». Навчання не закінчила, але залишилась в Черкасах і пішла працювати.

– Я давно мріяла стати тату-майстром, завжди подобалась естетика малюнку на тілі, – розповідає Любов. – Ще в дитинстві до цього мене підштовхував тато, який сам гарно малював і мене навчав. В нього було дуже багато татуювань, він ними пишався, хоча в ті часи ставлення до різних малюнків на тілі було зовсім інше. Деякі люди ще й досі асоціюють тату з місцями позбавлення волі або армією. Але татуювання вже давно перейшло у вид мистецтва. Сучасні майстри тату – це художники. Тато казав, що з моїм художнім талантом якраз треба бути тату-майстром. В якій ще справі можна поєднати художній талант із хорошим заробітком? Вже пізніше почала підштовхувати і мама, хоча раніше скептично ставилась до цього. Оскільки моя любов до малювання не згасла і в дорослому віці, мені захотілось залишати свої малюнки на тілі людей, тому що це дуже красиво виглядає. Я вирішила спробувати.

Так дівчина придбала тату-машинку, облаштувала в квартирі затишний куточок з спеціальним тату-кріслом, столиком і диваном, також подбала про якісне освітлення.
– Спочатку я майже нічого не знала. Тому сиділа вдома і тренувалася на бананах та свинячій шкірі. Після всіх цих експериментів перше повноцінне тату на тілі я зробила собі. Присвятила його татові, він загинув, коли мені було 15 років. Це татуювання – перо, яке символізує послання померлому і напис: «Always on my mint, forever in my heart», що в перекладі: «Завжди в моїх думках, назавжди в моєму серці». Взагалі, в мене два татуювання, та всі зроблені в певні періоди і асоціюються з різними спогадами, подіями, які наштовхнули на створення ескізу і відповідного тату. В кожної людини має бути своє бачення: з якою метою вона робить татуювання, чи хоче, щоб це просто було красиво, а чи воно для неї має якийсь підтекст. Головне – щоб робота була зроблена якісно, красиво та професійно, – каже майстриня і закликає підходити до рішення про татуювання виважено та в жодному разі не робити це за покликом миттєвої примхи. – Так, тату можна вивести зі шкіри, але це довго, складно, боляче і дорого. Тому треба розуміти, що тату – це на все життя.
За словами Любові, найбільш чутливі місця для татуювання: верхня частина руки – її внутрішня поверхня; спина – верхня частина та в області хребта; ребра. А найменш болючі – там, де товстий шар шкіри. Це стегна та руки з зовнішньої сторони.

– Найбільш нестандартне тату, яке мені доводилось робити – це динозавр на сідниці дівчини. А в основному «набиваю» квіти і тварини. Якщо замовляють занадто тяжку роботу для мене, то не берусь її поки робити, – каже дівчина. – Коли я роблю татуювання, відчуваю себе художницею, а не татуювальницею. А цих «класичних» майстрів-тату, які працюють десь там в обкурених приміщеннях і набивають вовків, то їх стає все менше. Тепер прийшов час художників.

Катерина КІХТЕНКО