Вісті Черкащини Тальнівський сервіс: коли решта – це випробування
Три історії про дрібні гроші й великі емоції
У містечку, де всі знають одне одного, решта стала точкою напруги між людьми. Не війна, не політика, не велетенські суми, а саме він – залишок грошей під час розрахунку. Перетворився на лакмусовий папірець людяності й етики.
У Тальному три випадки за останній час показали: замість вихованості – грубощі. Оточенню замкнуло уста. Ніхто не заступився. І кожна така сцена – не про гроші, а про співіснування.
Учора водій маршрутки №1, віддаючи решту з 500 гривень, улаштував сцену: «Хто заходить з такими грошима?! Я за весь день таку суму не вторговую!» Склалося враження, що ця купюра була провокацією, останньою краплею, щоб чоловік вибухув. За його словами, в автобусі стоїть камера. Отже, вона зафіксувала цю непривабливу сцену.
Інший водій, кількома місяцями раніше, відмовився взяти за проїзд дріб’язок – по 2 і 1 гривні, бо «де я їх подіну?». Виникає законне питання: якими грошима розплачуватися в маршрутці? І дріб’язок не потрібен, і більша купюра – не те.
А продавчиня в невеликому магазині не продала хліб старенькій жінці, бо «не маю грошей на решту. Розумієте?»
Ці сцени свідчать про щось глибше, ніж готівка. Надавачів послуг ніхто не змушує усміхатися до споживачів чи казати лагідні слова(ми теж буваємо всякими), а лише коректно виконувати свою роботу. Знайшлася ж решта! Дві купюри по 200, чотири – по 20 і 5 гривень дріб’язком.
Саме в таких епізодах – коротких, буденних, з мовчазними свідками чи без них – проявляється справжнє обличчя суспільства. Не в гучних словах, а в тому, як ми реагуємо на незручність, на слабкість, на старість.
Решта – то мікроскопічна ситуація, у якій можна обрати модель поведінки: незадоволення чи терпіння, зверхність або повагу. І щоразу, обираючи злість, ми самі стаємо біднішими – не грошима, а серцем.
Післяслово
Можна змінювати закони, тарифи, навіть купюри. Але якщо не зміниться тон спілкування, Тальне залишиться містечком, де решта болить більше, ніж ціна. Бо людяність – то не великі жести, а здатність не підвищувати голос, коли решта усе ж знаходиться.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
