Вісті Черкащини Тальнівський музей історії поповнився цінними експонатами
18 серпня, напередодні Дня міста, музей історії відвідав почесний житель Тального Анатолій Радзіховський. Природа щедро обдарувала, а наполегливе навчання й невтомна планомірна щоденна праця сприяли реальному виявленню неабияких можливостей цієї людини. Однаково високі здобутки Анатолій Павлович має в медицині і в мистецтві.
Його відзнаки та звання годі й перелічити: доктор медичних наук, професор кафедри загальної та невідкладної хірургії НМАПО імені П. Л. Шупика, заслужений діяч науки і техніки України, заслужений художник України, академік Української академії наук, Академії інженерних наук України, Міжнародної академії комп’ютерних наук і систем, лауреат Державної премії України, всеукраїнських премій «Визнання», «Золотий Орфей», імені Платона, міжнародних премій «Дружба», імені Михайла Ломоносова та імені Віктора Глушкова.
«Цей візит відомого краянина значущий не лише для нашого музею, а й для всього міста, бо востаннє Анатолій Павлович вітав земляків виставкою своїх картин ще в далекому 2000-му році, – зазначила директорка установи Світлана Проценко. – Наш поважний гість презентував щедрі дари: поетичні збірки «Палітра почуттів», «Слово поета безсмертне», «Спалах», Атлас операцій на органах харчування з малюнками автора (автори О. Шалімов та А. Радзіховський), картини «Осінній день» і «Хрещатицька набережна». Ці книги й полотна займуть достойне місце в експозиції музею та доповнять фонд літературної й мистецької спадщини краян. Незважаючи на свій поважний вік, Анатолій Павлович залишається невтомним, активним до життя й до праці».
Разом з ним до музею завітали інші почесні жителі Тального: Іван Куян, Олег Сошинський, Владислав Левицький. Музейниці тепло вітали гідних гостей. Для них Оксана Шинковенко, головний зберігач фондів, провела екскурсію «П’ять цікавих фактів з історії міста».
«Шановні друзі, хай кожен ранок нашого прадавнього і вічно молодого міста буде радісним і щасливим, сповненим Віри, Надії на світле майбутнє! Віримо в Перемогу!» – каже, прощаючись, Світлана Проценко.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
