Вісті Черкащини Тальнівські Варвари не уявляють свого життя без пісні і творчості
Варвара, Варя, Варюшка – яке гарне ім’я давньогрецького походження. Зараз батьки нерідко так і називають своїх донечок. Це пов’язано з відродженням історії та культури.
17 грудня православні християни відзначають День святої великомучениці Варвари, яка вважається покровителькою жінок. Напередодні цього свята ми поспілкувались із прекрасними власницями цього імені.
Талановита, творча та оптимістична тальнівчанка родом із селища Добрянка, що на Тальнівщині, Варвара Федорівна Смолявська каже, що її ім’я для неї – це водночас і своєрідний жарт, і сум. Пригадує, як стала Варварою. У тому то й справа, що стала, бо до 16 років батьки називали її Вірою. Потім, як закінчувала школу та мала вступати до вищого навчального закладу, потрібно було відшукати свідоцтво про народження. Ось тут здивуванню жінки не було меж, бо в її документі було зазначене ім’я «Варвара». Це дуже засмутило нашу співрозмовницю, але тоді ще зовсім юною, вона не знала, що могла якось змінити ситуацію. Тому так і залишилася Варварою. Хоча переконує, що ще й досі не може звикнути до імені.
Незважаючи на те, Варвара Федорівна дуже оптимістична та позитивна особистість. Каже, тепер їм з родиною є нагода у грудні святкувати троє іменин підряд: Катерини, бо невістка має таке ім’я, Андрія – бо син Андрій та Варвари.
Смолявська розповідає, що саме музика була їй завжди до душі. Та й вся родина полюбляла співати. Не даремно, вийшло так, що після закінчення школи вона пішла на курси хормейстера-баяніста. З неймовірним задоволенням вивчала всі музичні предмети. Єдине, що не вдавалося їй на відмінно – освоєння гри на баяні.
Під час навчання Варвара Федорівна зустріла свого чоловіка Леонтія Смолявського. Відтоді вони разом понад 50 років. Постійно підтримують один одного та разом радіють успіхам і досягненням своїх дітей та онуків.
Чоловік працював художнім керівником по селах, а пані Варвара завжди була поряд з ним. З часом здобула педагогічну освіту та працювала почергово вихователькою у декількох дошкільних закладах, а потім 18 років очолювала дитсадок «Золотий ключик» у Тальному.
Варвара Федорівна ще й письменниця, писала вірші, рядки яких ставали піснями. Також жінка є автором сценаріїв для народного аматорського гурту «Надвечір’я», яким і до нині керує її чоловік.
– 10 років я пропрацювала головою районної організації інвалідів. Ми там організовували різні конкурси, вечорниці, фестивалі та спартакіади, словом, були дуже активні. А потім за станом здоров’я більше не змогла там працювати. Також брала участь у творчому об’єднанні «Передзвони». Були надруковані дві книги «Передзвони», куди ввійшли і мої пісні, і чоловікові, – розповідає Смолявська.
Талантам пані Варвари немає меж. Адже, як тільки з’явився у неї вільний час, то й того не гаяла, а взялася за вишивання. Розповідає, що ніколи не тримала голки в руках та чомусь прийшло натхнення вишивати. У її творчому доробку 18 вишитих ікон для родичів та друзів. Також є інші картини та сорочки.
Взагалі сім’я Смолявських – це творчі, привітні, люб’язні та гостинні люди. Варвара Федорівна ділиться з нами своїм життєвим принципом – ніколи в житті не засмучуватися, не гніватися, за будь-яких обставин завжди мати оптимістичний настрій. Переконує, що багато чого може трапитися у житті, але саме завдяки своєму оптимістичному налаштуванню завжди можна знайти вихід.
Ще одна представниця цього рідкісного імені тальнівчанка Варвара Якименко. Дівчина каже, що саме це ім’я їй ідеально підходить, бо у його звучанні чується деяка різкість, могутність, сила і активність. А народилась вона якраз 17 грудня, на день Варвари Великомучениці, тому, як кажуть, сама себе назвала. Цього року вона святкуватиме своє вісімнадцятиріччя.
– Спочатку мене хотіли назвати Машею, а коли я народилась, подивились на мене і вирішили, що це миле ім’я мені не підходить, тому назвали в честь покровительки. Так мама розповідала, – каже дівчина.
Енергійна і товариська, проста в спілкуванні і багатогранна в житті, Варя з раннього дитинства була обдарованою дівчинкою, бо зростала у любові до пісні, музики, українських традицій. Всього навчила її мама Людмила, яка все своє життя присвятила творчості. Варвара і співає, і танцює, і грає на музичних інструментах, має акторський хист та є постійною учасницею художньої самодіяльності.
– Після двох з половиною років навчання на будівельника в Тальнівському коледжі я продовжила здобувати освіту хореографа в Уманському гуманітарно-педагогічному коледжі, – каже Варя. – Вивчати теоретичну механіку і креслення – це не моє.
Зараз її життя – це постійний рух. Вона – учасниця театральної студії «L-Pozitive», уманського ансамблю народного танцю «Вербиченька» і зовсім недавно почала співати в народному аматорському ансамблі «Тальнівчанки». Варвара неодноразова переможниця регіональних і обласних конкурсів. Дівчина майстерно грає на музичних інструментах, оскільки 8 років навчалась у музичній школі грі на скрипці, а потім закінчила 6 класів баяну. Її творчість принесла перемогу на фестивалі «Софіївські зорі», на Всеукраїнському конкурсі «В ім’я Батьківщини», Міжнародному конкурсі «Art fest» та багато інших.
Крім цього, дівчина активна в соціальній мережі. Сторінку «Instagram» вона використовує для донесення своєї думки, розповідає про звичайні будні, робить цікаві дописи і, звичайно, публікує свої концертні виступи.
А от коли у неї з’явилася можливість долучитися до новоствореної Молодіжної ради у Тальнівській громаді, вона зовсім не вагалася. Каже: «Не бійтесь ніколи і нічого. Ставте цілі і прямуйте до них, не звертаючи уваги на інших. Робіть те, що приведе вас до мрії».
Ось такі наші Варвари. Тож вітаємо їх з Днем Ангела, а Варю Якименко ще й з Днем народження! Бажаємо міцного здоров’я, здійснення всіх планів і мрій, творчих успіхів, нових досягнень, щасливої жіночої долі, достатку і добра.
Ольга МОСКАЛЕНКО, Катерина КІХТЕНКО
