Тальнівське безголов’я, дія сьома

1.Гра в мишки-кішки та кодексу трішки

Недавно, 16 вересня вступила в силу судова ухвала, в якій знову появилося прізвище гр. Любомської. І фігурує воно у вкрай малоприємному для неї ракурсі. Чи потягне це за собою далекосяжні наслідки, однозначної відповіді ще немає. Хоча на сьогодні картинка більше нагадує класичний вислів Солженіцина «Буцалося теля з дубом», проте ж в калейдоскопічному мерехтінні подій все здатне різко змінитися будь-якого дня.

Колізія почалася з того, що кілька газет, скажемо так, не прийшли в захоплення від горопашної службової діяльності В. Любомської та бачать саме в ній одну з основних причин численних проколів в житті Тальнівщини. При постійних закликах пані голови працювати разом та дружно насправді процвітають лише не по заслугах амбіції та вияснення особистих стосунків.

Це вияснення стосунків вискакувало, немов Пилип з конопель, навіть у залі засідань на сесії районної ради і на засіданнях комісії. Мовляв, журналісти, які не крешуть Любомській у долоні, це такі потворні зловмисники, яких треба принаймні виставити за двері, аби менше бачили і ще менше чули! Ґуджа на них!

Що з цього приводу говорять закон і Кримінальний кодекс, зупинимося трохи нижче. Але ж лексика в стилі базарної перекупки поширилася далі, сипнула словесними перлами через мережу в смартфони і перейшла на погрози журналістці та її дитині. Конкретно – від В. Любомської на адресу А. Драгун з «Нового Дзвону». Взагалі накаркати нещастя не своїй опонентці, а на невинну і непричетну дитину – це підлий прийом, навіть не інквізиторський, а суто мафіозний. Проте в Тальному саме цим почала займатися особа на високій посаді. Дожилися. Закерувалися…

Так ось про закон. Як там почнуть тлумачити його положення стражі правопорядку, сказати не беремося. З нас вистачить самого факту, що по даному випадку Тальнівський суд записав 16.09.19 чорним по білому (номер провадження 1-кс/704/384/19) про бездіяльність Тальнівського відділення поліції. Ця ухвала оскарженню не підлягає. Нехай тепер самі роблять висновки.

А ми тим часом зазирнемо, що ж записав законодавець. Ст. 26 закону про пресу говорить, що журналіст має право відвідувати органи місцевого та регіонального самоврядування. Ст. 12 закону «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» виокремлює (цитуємо) «прояви тиску, погрози та безпосередні загрозливі дії проти журналіста у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків». Ст. 171 КК передбачає кримінальну відповідальність за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. До перешкоджань зокрема включено використання погроз.

Але між діями В. Любомської та мафіозі не можна ставити знак тотожності. Мафія – вона хитра, не залишає документів чи слідів, що можуть бути використані проти неї. Колишня-нинішня голова райради діяла менш резонно. Вона наслідила забагато. Збереглися записи її одіозних виступів, неприємні текстові повідомлення по мобільникові. Друга сторона, в даному разі Анна Драгун, до пори до часу дотримувалася в дискусії іншої думки, аж поки не сипнули наврочень на адресу дитини. Тут материнське серце не витримало. Пані Анна подала заяву про погрози в поліцію, додавши до неї – записи на магнітних носіях.

Як на нашу суб’єктивну думку, погрози журналістові на кримінальну ст. 171 дуже навіть тягнуть. Можливо, в поліції існують інші міркування. Врешті, вона мала би або порушити кримінальну справу, або дати заявниці аргументовану відповідь, чому не бачить для того підстав.

Що утнули правоохоронці, то окрема тема. Але зрозуміти їх можна. З одного боку, В. Любомську не так давно призначали головою РДА. А це посада не виборна. Значить, хтось вельми впливовий замовляв за неї слівце; якщо проти такого попреш, то сам запросто можеш влипнути. З іншого боку, закон стоїть на боці журналістки, випади пані голови на адресу Анна Драгун можуть розцінити як дії, що потрапляють під згадану вище ст. 171, і тоді тобі світить службова бездіяльність з оргвисновками. Тобто знову можна влипнути.

«І де лише взялася на нашу голову ця пані, що розпустила язика, наговорила сім мішків вовни, а ти тепер ворожи, як собі не нашкодити?» – така чи подібна думка, не виключаємо, закралася в голову службовцеві, що мав би вчинити досудове розслідування. Тому обрали найпростіший варіант: зробити вигляд, що ніякої заяви взагалі не було. Її навіть не внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань. А раптом пронесе?

Не пронесло. Скаргу А. Драгун на бездіяльність поліції суд задовольнив. Службову особу суд зобов’язав розпочати досудове слідство по факту і внести відомості до Єдиного реєстру.

2. Заклики киці Леопольдихи

На цьому можна зробити паузу і чекати ще місяць якусь відписку. Мовляв, не було ніяких погроз. Ну довели людину своєю прискіпливістю, погарячкувала. Нерви ж не мотузяні. Мовляв, замість того, щоб разом спільними зусиллями дружно потрудитися для району, вносять розбрат, колотнечу, а то й назвуть по імені, на чиє, мовляв, замовлення мутять воду на Тальнівщині. Таке вже не раз звучало. І належать ті емоційні висновки якраз Любомській.

Колотнеча дійсно має місце. Однак в пошуках її коріння та першопричин будемо опиратися не на емоції, а лише на голі та неспростовні факти.

Отож нехай тепер пані голова сама пригадає, з чого саме в Тальному закрутився різнобій. Вона ж не зможе заперечити, що з перших днів він виліз назовні як конфлікт між районною та міською владами. Ну не сподобався вибір тальнівців людям маєтним та загребущим. І що тоді ми побачили? Та нова міська рада ще не приступила до роботи, ще не пройшла організаційна сесія, а партайґеносе Любомської вже оголосили про свою опозицію до неї. Ніби від того стане кращим благоустрій чи відремонтуються дороги… Яка ще в бісової мами опозиція, коли у всіх вас одні й ті ж проблеми та один і той же клопіт? Здоровий глузд підказує, що спершу треба було спробувати, враховуючи вибір тальнівчан, налагодити співпрацю, аж потім, і то в разі проколів чи провалів, пред’являти претензії. Але ж ні, ще за мокру воду не бралися, а вже заявили про категоричну конфронтацію.

І хто саме це зробив? Та пішли на це депутати – безпосередні сьогоднішні чи вчорашні підлеглі Любомської. Кулик там, Соловей… Чи дуже близька родичка іншого підлеглого Любомської. Голова що, не могла сказати типу «Ганю, Лесю, Алло чи Ларисо, ви там не здумайте каламутити, а дбайте про місто»? Могла. І на тому група, що вляпалася в історію Тального під прізвиськом «задовбисти», скінчила б своє існування передчасним викиднем на стадії зародку. Але ж не сказала і ні разу їм не заперечила. Натомість одразу самі внесли розкол і тепер галасують, що нема єдності.

Та знаємо, одразу скажуть, що таким задовбаним був самостійний вибір депутаток, а голова тут ні при чому, впливу на них, своїх підлеглих тобто, не справляє. Ми ж уже чули прямим текстом, ніби голова не мала ніякого впливу на «рідну змію». Тільки якщо згадати, що ота зміючка славословила одну Любомську і постійно намагалася цвиркнути на її опонентів, то в подібні заяви одразу не хочеться вірити. Ну ні на йоту. І потім, а хіба «рідна змія» і виборча кампанія на користь Любомської не фінансувалися з одного джерела? Ще й як фінансувалися, навіть для того негрів на Співоче поле привозили!

Оце там і треба шукати, хто саме виступає призвідцем задовбаної тальнівської колотнечі, а не переводити стрілки на інших.

Ставати в конфронтацію, ще нічого не зробивши – ми в цьому не бачили ознак глузду. Ну то давно було. Але ж і в зовсім свіжому фактові, коли вже встановили доплату за високі показники, а також нічого ще не зроблено і невідомо, чи будуть досягнення бодай які, не кажучи про високі – глузду не більше!

Тому всі заклики з високого кабінету діяти дружно означають лише одне: ми будемо гребти-загрібати гроші та чудити з районом і надалі, а ти, пресо, помовчи, заплющивши очі, стуливши губи і зціпивши зуби. Ось що замасковано за такими ніби красивими закликами.

3.Третій рецидив

В діяльності пані головихи це третя подібна колізія. Перша – ще коли її роботодавця К. притягували по пов’язаній з грошима статті, а вона виcтупала свідком як головний бухгалтер. Цікава деталь – в матеріалах справи (слухалася в Маньківці) записано, ніби бухгалтерка не пам’ятає, коли її взяли на роботу. І що за цим склерозом насправді ховається? Не докопувався ніхто.

Другий резонансний випадок – коли за зловживання з тендерами для шкільних їдалень порушили справу проти недавньої голови Христинівської РДА. Там проявив активність депутат Яценко. Тальне також укладало тендер з христинівськими, але наш депутат не настільки активний, тому ніхто в тутешні тендерні деталі не вникав.

Нинішній випадок, коли поліція не спішить виясняти істину (це записано в ухвалі суду!), виходить, не перший. Але ж якась ланка в цьому ланцюзі колись та виявиться останньою! Світ же такий мінливий…

Ну а нам залишається чекати на восьму дію тальнівського безголов’я. І чекати, за всіма ознаками, довго не доведеться.

Валентин ГОРДЄЄВ («Поле Честі» №41 від 10.10.2019)