Вісті Черкащини Тальнівська громада в жалобі: провели в останню дорогу Героя, який загинув на Сумщині
Тальнівська громада попрощалася ще з одним героєм, Захисником України — Сергієм Івановичем Крачковським, який загинув, боронячи нашу землю, наше право на свободу, на життя, на майбутнє. Цей біль — не лише родинний. Це біль усієї громади.
Ми втратили не просто воїна, не просто чоловіка з характером — ми втратили гідну, чесну, добру людину. Того, кого поважали, на кого можна було покластися, до кого зверталися за порадою й допомогою.
Сергій Іванович народився 20 квітня 1972 року на Миколаївщині, у селі Тимофіївка у люблячій працьовитій родині. Там зростав, робив перші кроки, ходив до школи.
У дев’ять років він утратив батька, але поруч завжди були найрідніші — мама Любов Яківна та сестри Алла й Олена. Їх єднали міцні родинні зв’язки, щирість і підтримка.
Після проходження строкової служби у 1992 році, Сергій Іванович прийняв рішення переїхати на Тальнівщину — до своєї сестри Олени, яка вже мешкала тут. Саме в Тальному він розпочав новий життєвий етап: працював, вкорінився в громаді, створив родину.
У 1993 році одружився з Оленою Степанівною, і вже за рік у подружжя народилася донька Оксана — їхня гордість і найбільше щастя.
Разом вони будували своє життя, виховували дитину, працювали на благо родини й громади.
Сергій Іванович був людиною праці — багато років він віддав Тальнівському ПМК, згодом працював у будівництві.
Завжди чесний, відповідальний, сумлінний. Той, хто ніколи не стояв осторонь чужої біди.
Той, хто був опорою — для рідних, для друзів, для колег.
Його поважали, йому довіряли.
І ті, хто знав його особисто, підтвердять: у ньому було щось дуже справжнє. Простота, глибина, гідність.
І коли стало потрібно стати на захист нашої Батьківщини, Сергій Іванович не ховався, не шукав виправдань. Він знав, що зло не зупиниться саме по собі. Його потрібно зупиняти.
І він пішов на фронт — захищати нас із вами, нашу громаду, нашу країну.
27 квітня 2025 року Сергій Іванович був призваний Звенигородським районним територіальним центром комплектування до лав Державної прикордонної служби України.
Служив інспектором прикордонної служби, кулеметником — у складі третьої прикордонної застави. Виконував бойові завдання відповідально, безжально нищив ворога.
Та, на жаль, 7 жовтня, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іволжанське на Сумщині, загинув у бою.
До останнього подиху залишався вірним військовій присязі. Проявив стійкість, відвагу й гідність — усе те, що завжди було притаманне йому і в мирному житті. Це вже друга втрата для родини , у 2023 році донька Оксана вже втратила чоловіка — Малявка Олексія, який теж загинув на фронті, захищаючи нас з вами. Прощання з ним відбувалося тут, на цій самій площі.
У глибокій скорботі залишилися мама Любов Яківна, дружина Олена Степанівна, донька Оксана, троє онучок — Настя, Оля й Ліля, сестри Олена та Алаа. Рідні, які більше не почують його голосу, не відчують його обіймів.
Але ми зобов’язані зробити все, щоб вони завжди знали: Сергій Іванович — Герой. Людина, яка поклала життя заради них і заради кожного з нас.
Смерть наших воїнів — це не просто втрата. Це — рана, яка не гоїться.
Але це також і приклад. Приклад мужності, приклад людяності, приклад справжньої любові до Батьківщини.
І він пішов на фронт — захищати нас із вами, нашу громаду, нашу країну.
Його життя — це шлях гідності, честі, обов’язку.
Його смерть — це біль, що лунає в кожному з нас.
Вічна памʼять!
Пресслужба Тальнівської МТГ
