Вісті Черкащини Тальнівська громада попрощалася з 23-річним Героєм, якого вважали зниклим безвісти
Україна здригається у риданнях, схилившись над могилами своїх дітей. Холодний вітер втирає сльози рідних та близьких Героїв, які поклали свої життя на вівтар нашої свободи.
Сьогодні спільне горе зібрало всіх жителів громади, щоб у скорботі схилити голови та провести в останню дорогу мужнього Захисника, вірного сина своєї Батьківщини, Анатолія Ворону, який у боротьбі за волю та кращу долю України віддав найдорожче, що мав — своє молоде життя. Його життя було коротким, але світлим і яскравим, сповненим відваги, доброти та щирої любові до рідної землі. Він залишив по собі незгасну пам’ять та приклад мужності для всіх нас.
Анатолій Олександрович Ворона народився 14 серпня 2001 року у селі Вишнопіль. У їхній родині з малих літ виховували повагу до старших, любов до праці, щирість і справедливість. Саме в цій атмосфері тепла, довіри та взаємопідтримки формувався характер Анатолія — відкритого, доброго, совісного хлопця, який завжди вмів підтримати, допомогти, не пройти повз чужий біль. Його любили вдома, поважали односельці, щирістю і добротою він запам’ятався вчителям та друзям.
Після закінчення 11 класів Вишнопільської школи, хлопець здобув професію водія, навчаючись в місті Умань. Згодом проходив строкову військову службу в Чернігові, де служив кінологом.
З початком повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року, він був мобілізований третім відділом Звенигородського РТЦК та СП до лав Збройних Сил України і став на захист своєї держави. Молодший сержант, Анатолій Ворона, будучи на посаді телефоніста взводу безпілотних комплексів спеціального призначення третього батальйону оперативного призначення військової частини 3027, служив на найгарячіших та найнебезпечніших напрямках, завжди ставлячи головним завданням захист земляків, побратимів і рідної землі.
У жовтні 2024 року, перебуваючи вдома, під час короткої бойової відпустки, Анатолій одружився зі своєю коханою Анастасією. Вони мріяли про спільне, довге і щасливе життя, про дитячий сміх у домі, про мир і злагоду, про вічне кохання. Та війна змінила ці плани — наш захисник одразу повернувся на фронт і залишався вірним присязі до останнього.
6 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на ТП «ГАВАЇ» в районі східної околиці, населеного пункту НОВООСИНОВЕ, Куп’янського району, Харківської області Анатолій зник безвісти. Усі сподівалися на його повернення, чекали на гарну звістку, але доля розпорядилася інакше… Після проведення ДНК-експертизи було підтверджено його загибель.
23-річний боєць пройшов свій шлях гідно: брав активну участь у кровопролитних боях за визволення України. Він охороняв наш спокій, наш сон, наші світанки та блакитне небо, захищав кожного з нас і майбутнє вільної країни.
У наших серцях та пам’яті Анатолій Олександрович назавжди залишиться незламним Героєм, відданим сином родини, безстрашним воїном українського народу.
Схиляємо голови в жалобі, розділяємо біль непоправної втрати та приносимо щирі співчуття його мамі, Гудзенко Оксані Вікторівні, вітчиму, Гудзенко Андрію Олексійовичу, та дружині Анастасії Сергіївні. Співчуваємо близьким, друзям, однокласникам, бойовим побратимам та всім, хто знав і буде вічно пам’ятати світлий образ нашого Героя.
Вічна пам’ять тобі, Анатолію! Честь і слава! Твоє ім’я, відвага і любов до рідної землі назавжди залишаться в наших серцях.
Спочивай з миром, наш земляче.
Ми ніколи не забудемо і не пробачимо втрат.
Герої не вмирають!
Пресслужба Тальнівської МТГ
