Вісті Черкащини 
Тальнівщина втратила стрільця-снайпера: з Героєм попрощалися сьогодні
Сьогодні жителі Тальнівської громади попрощалися з своїм земляком-Герєм Вадимом Петровичем Усатенком. Вадим народився 3 червня 1983 року в місті Черкаси. Там минули його дитячі роки, перші шкільні кроки.
З дитинства батьки прищеплювали йому любов до людей, повагу до старших, відповідальність за слово і вчинок. Вчили цінувати родину, працю, рідну землю й природу, любити свою країну. Саме ці прості, але глибокі цінності сформували його характер — чесний, мужній, небайдужий.
Згодом родина переїхала на Тальнівщину до села Гордашівка, яке стало для нього рідним домом.
У 2000 році Вадим закінчив Гордашівську школу, згодом здобув фах у Козацькому професійно-технічному училищі №37 Звенигородського району.
Його життєвий шлях був простим і чесним. Працював монтажником внутрішніх санітарно-технічних систем у Тальнівській центральній районній лікарні, робітником на цукровому комбінаті, охоронником на підприємствах нашого краю. Він знав ціну праці, не шукав легких доріг, не відмовляв у допомозі тим, хто звертався. Жив скромно, по-справжньому — з гідністю.
27 січня 2023 року Вадим Петрович був призваний на військову службу ІІІ відділом Звенигородського РТЦК та СП. У березні 2023 року проходив військові навчання в Німеччині. Після повернення продовжив службу у лавах Збройних Сил України.
Стрілець-снайпер мотопіхотного відділення, Вадим Усатенко, ніс службу в найгарячіших точках фронту. Двічі був поранений, але повертався до побратимів. За мужність і відвагу нагороджений відзнакою «Хрест незламності». У серпні 2025 року йому було оголошено подяку виконавчого комітету Тальнівської міської ради за зразкове виконання військового та громадянського обов’язку.
Він вірив у Перемогу. Вірив у вільну і цілісну Україну. І до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та українському народові.
29 січня 2026 року, поблизу населеного пункту Кудіївка Харківського району Харківської області, під час виконання бойового завдання Вадим Усатенко загинув, героїчно виконуючи свій військовий обов’язок.
Коли він не виходив на зв’язок, рідні ще вірили і чекали… Але страшна правда війни виявилася нещадною.
Йому назавжди буде 42…
У Вадима залишилися дружина Наталія Іванівна, доньки Тетяна і Світлана, батько Петро Васильович, сестра Віта, рідні, друзі, побратими. Для них ця втрата — невимовний біль. Для громади — ще одна рана.
Війна забирає найкращих. Забирає тих, хто не приймав неправди й не мирився зі злом. Вадим Усатенко був саме таким — людиною честі, щоденної праці й глибокої любові до своєї землі.
У його серці жила природна потреба захищати кожного, хто потребував підтримки. Саме таким він і залишиться в нашій пам’яті — сильним, чесним, справжнім.
Від імені всієї громади висловлюємо щирі співчуття родині. Схиляємо голови перед вашою втратою. Дякуємо за сина, чоловіка, брата — за Захисника України. Світла пам’ять про Вадима житиме в наших серцях.
Поховають Вадима Усатенка на кладовищі села Гордашівка….
Пресслужба Тальнівської МТГ
