Вісті Черкащини Тальнівщина у скорботі: громада прощається з Героєм, який загинув на Донеччині
Третій день поспіль жителі Тальнівщини проводжають в останню путь наших загиблих Захисників… Третій день, коли громада стоїть у скорботі, а серце стискається від болю. Усі — молоді, сильні, красиві. Вони мали б жити, любити, ростити дітей, працювати для України. Та війна, що триває майже чотири роки, продовжує забирати найкращих…
Сьогодні ми вшановували пам’ять людини, яка прожила своє життя з гідністю, силою та незламністю. Людини, яка всім своїм життям була відданою Україні — не лише за місцем народження, а передусім за вибором серця – Віктора Фолорунсовича Амоо.
Віктор Амоо народився 6 грудня 1976 року в Києві. Його батько був родом із Нігерії, і, можливо, саме тому в характері Віктора поєднувалася гарячість темпераменту з внутрішньою справедливістю та відвагою. Доля не була прихильною до нього: тяжкі обставини позбавили його нормального дитинства, і він зростав у сиротинці. Та й ці випробування не зламали його — вони загартували й зробили сильним.
Віктор був переможцем по життю. Змалку навчився долати труднощі, боротися за себе й за свої мрії. Після школи вступив до ВУЗу, працював на СТО, створював своє майбутнє власними руками — там, де інші здавалися. У 2013 році доля привела його до Тального. І саме тут він здобув одну зі своїх найбільших перемог — перемогу над залежністю. Він обрав новий шлях: чесний, світлий, наповнений працею та вірою в себе.
У 2020 році, коли на сході країни тривала війна, Віктор сам прийняв рішення піти до війська. Він служив помічником гранатометника стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини А1619. І коли в підрозділ приходили нові небезпечні завдання, Віктор знову й знову ставав першим у строю. Він говорив просто: «Хто, якщо не я?» У цих словах — його характер, його суть. Людина, яка ніколи не ховалася за спинами інших.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення рашистів, Віктор продовжив захищати Україну. Він воював мужньо, віддано, завжди на передовій. Кожен його день на фронті був сповнений відваги та самопожертви, прагнення оберігати рідних та друзів.
Указом Президента України від 17 червня 2022 року №418/2022 Віктора Амоо було нагороджено Орденом «За мужність» ІІІ ступеня — за особисту відвагу, самовідданість і вірність військовій присязі.
Після високої нагороди наш відважний воїн продовжив свій шлях захисника. Він залишався непохитним і рішучим, завжди готовим виконати найскладніше завдання. Його сила та відданість надихали побратимів, а бажання берегти тих, хто поруч, було безмежним. Він мріяв повернутися додому, але лише після того, як Україна здобуде перемогу…
23 серпня 2023 року Віктор Амоо загинув під час виконання обов’язків військової служби, завдань, пов’язаних із захистом України, її незалежності та територіальної цілісності. Це сталося поблизу населеного пункту Невельське Покровського району Донецької області. Під час останнього бою він рятував поранених, евакуював у безпечніші окопи, навіть будучи пораненим сам. Про це свідчили врятовані ним побратими у матеріалах провадження.
Він загинув так само, як жив — мужньо, чесно, віддано своїй країні та людям поруч.
За Віктором сумують мама Тамара, сестра Люба, дружина Олена, всі рідні, друзі, побратими — усі, хто мав щастя знати його бодай трохи. Його життя було непростим, але він пройшов свій шлях достойно і світло. Він прожив його так, що сьогодні кожен може сказати: нам випала честь знати Героя.
Віктор Амоо віддав своє життя за Україну. За наш спокій. За наше завтра. І тому його ім’я житиме — у пам’яті, у вдячності, у свободі, яку він захищав.
Вічна слава Герою. Світла йому пам’ять.
Пресслужба Тальнівської МТГ
