Вісті Черкащини Тальнівщина у фіналі: ветерани повертають собі силу через спорт
Адаптивний спорт – більше, ніж фізичні вправи. То новий початок, шлях до відновлення і спосіб повернути собі внутрішню опору. Для ветеранів він стає тією силою, що допомагає знову відчути життя, знайти команду й знайти новий шлях. Саме такий сенс мав фінал першого обласного чемпіонату з адаптивних видів спорту серед ветеранів і ветеранок, що відбувся 20 вересня у Черкасах.
Чемпіонат, що змінив сприйняття
У змаганнях взяли участь понад 400 спортсменів: ветеранів, ветеранок, членів їхніх сімей та родин загиблих Героїв. Вісім дисциплін, сотні історій сили й подолання, атмосфера родинної підтримки та єдності – усе це створило унікальну спільноту «Бійців Духу» на Черкащині.
«Адаптивний спорт – мобілізує внутрішні ресурси, допомагає знайти однодумців і відкрити нові можливості. А ще – то успішний інструмент реабілітації, частина державної Політики Героїв, ініційованої Президентом України», – розповідає керівниця ветеранського простору «Фортеця життя» Олена Колесникова.
Тальнівщина серед кращих
Нашу громаду у фіналі представляли семеро ветеранів, які пройшли відбірні етапи у Звенигородці, Золотоноші, Умані та Черкасах. І зробили це більш ніж гідно – вибороли 8 медалей:
–Армреслінг: І місце – Валентин Рибак
–Гирьовий спорт: І місце – Василь Данилюк
–Стрільба з лука: І місце – Микола Майчук, ІІ місце – Тетяна Моряк, ІІІ місце – Валентин Рибак
–Шахи: ІІ місце – Андрій Цибулько
–Настільний теніс: ІІ місце – Тетяна Моряк
Подяку за участь також отримали Борис Кутас, Вадим Красилівський та Олена Колесникова.
«Насправді тут немає переможених. Кожен ветеран на спортивному майданчику уже переміг – себе, біль, страх, обставини. А наші спортсмени ще й подарували Тальнівщині чудовий результат», – підкреслила пані Олена.
Натхнення в русі
Фінал назавжди залишиться в пам’яті присутніх – учасників та глядачів. Вони бачили неймовірні приклади сили: як ветеран без обох верхніх кінцівок натягував тятиву зубами, як хлопці на протезах грали у настільний теніс, як ветеран із втратою зору на 95% вправно піднімав 16-кілограмову гирю та штовхав ядро. «Я намагалася бути присутньою на всіх локаціях. Скажу чесно: це викликало і подив, і захоплення. Кожен з наших ветеранів – унікальний, але їх об’єднує спільна сила духу та братерське єднання», – ділиться враженнями Олена Колесникова.
Особливо емоційними стали змагання з армреслінгу, які завершували день. На площі зібралися всі команди, щоб підтримати учасників. Валентин Рибак подарував Тальнівщині золото й загалом став трикратним призером фіналу.
Зональні здобутки
Шлях до великого фіналу почався із зональних змагань, які тривали з 16 серпня по 7 вересня. Тоді Тальнівщина виборола 16 нагород:
–Армреслінг: І місце – Валентин Рибак
–Шахи: І місце – Андрій Цибулько
–Стрільба з лука: І місце – Павло Прудник, ІІ місце – Тетяна Моряк, ІІІ місця – Микола Майчук, Валентин Рибак, Іван Колос
–Волейбол сидячи: ІІ місця – Валентин Рибак, Ярослав Давиденко, Вадим Красилівський
–Гирьовий спорт: ІІІ місце – Василь Данилюк
–Штовхання ядра: ІІІ місце – Борис Кутас
–Настільний теніс: ІІ місце – Тетяна Моряк, ІІІ місце – Ярослав Давиденко
–Веслування на тренажері: ІІ місце – Валентин Рибак
Ці перемоги відкрили нашим спортсменам шлях до фіналу й стали доказом, що громада має потужний спортивний потенціал.
Плани та перспективи
Після змагань у ветеранському просторі «Фортеця життя» відбулася зустріч учасників з керівництвом громади. Ветерани ділилися враженнями, досвідом і пропонували ідеї для розвитку спортивного руху.
«Абсолютно всім сподобалася стрільба з лука. Тепер ми плануємо отримати все необхідне спорядження, аби тренуватися системно. Наші хлопці налаштовані рішуче й прагнуть надалі гідно представляти громаду», – зазначила Олена Колесникова.
У «Фортеці життя» також планують організовувати дружні матчі та навчально-тренувальні збори з ветеранами інших громад і навіть областей.
Післямова
Фінал чемпіонату підтвердив: адаптивний спорт – шлях до відновлення, віри й нового життя. Тальнівщина може пишатися своїми ветеранами, які стали справжніми «бійцями духу». «Велика честь вітати наших переможців. Але найбільша перемога – то жага до життя, яку вони зберегли й передають іншим. Вони надихають своїх побратимів і посестер не здаватися, а йти вперед», – резюмувала керівниця «Фортеці життя».
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
