Вісті Черкащини Тальнівщина провела в останню путь Героя-оператора ударних безпілотників
Знову спільне невимовне горе, спільний біль і спільна пам’ять об’єднали жителів громади.
Сьогодні ми проводжали в дорогу вічності нашого земляка — Гладченка Руслана, молодого чоловіка, життя якого було нерозривно пов’язане з нашим краєм, з нашою Україною.
Руслан Валерійович Гладченко народився 18 жовтня 1998 року у селі Онопріївка, у простій сільській родині.
Тут минуло його дитинство: тут він робив свої перші кроки, промовляв перші слова, ходив у дитячий садочок і до рідної школи.
Це село дало йому перших друзів, перші мрії, перші уроки добра і праці.
Після закінчення дев’яти класів Руслан продовжив навчання у Тальнівському будівельно-економічному коледжі.
А далі було доросле трудове життя — спочатку в столиці, у Києві.
Потім повернувся до найріднішої справи — до роботи на землі.
Він працював комбайнером, і щиро пишався тим, що має змогу трудитися на ланах нашої неньки-України.
Та прийшов час, коли кожен, хто здатен був стати на захист держави, мусив зробити свій вибір.
30 травня 2025 року Руслана було призвано за мобілізацією до лав Збройних сил України.
Підготовку він проходив в Оршанецькому навчальному центрі, де зарекомендував себе як дисциплінований, відповідальний і щирий побратим.
Потім — передова.
Під Слов’янськом, під Костянтинівкою Руслан виконував свою роботу чесно, безстрашно, до останнього подиху, знищуючи ворога й захищаючи своїх побратимів.
Він служив техніком-оператором ударних безпілотних авіаційних комплексів першої групи, першої прикордонної комендатури 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса, військової частини 9938.
19 листопада 2025 року, унаслідок ворожих бойових дій поблизу Костянтинівки Донецької області,
наш Руслан загинув…
Загинув, виконуючи свій обов’язок.
Загинув, захищаючи Україну.
Загинув, щоб ми могли жити.
У глибокій скорботі залишилися мама — Наталія Миколаївна,
батько — Валерій Анатолійович,
брати — Юрій, Назар та Макар.
І разом із ними — вся громада, вся наша Тальнівщина, яка сьогодні втратила ще одного сина.
Дорогі рідні нашого Героя….
Ми не знайдемо слів, здатних залікувати цю рану.
Але ми можемо і будемо берегти пам’ять про Руслана.
Про його чисте серце, його працьовитість, його сміливість.
Про його любов до рідної землі, яка привела його на передову й зробила його Героєм.
Ми низько схиляємо голови перед його подвигом.
Перед його життям — коротким, але сповненим честі.
Україна вистоїть.
Бо в наших серцях — мужність таких хлопців, як Руслан.
Бо їхня жертва назавжди зобов’язує нас бути сильними, єдиними й гідними їхньої пам’яті.
Вічна пам’ять Герою України Руслану Гладченку.
Слава Україні.
Пресслужба Тальнівської МТГ
