Вісті Черкащини 
Тальнівщина попрощалася з Героєм, який загинув на Харківщині
14 березня, у суботу, Тальнівщина провела в останню дорогу нашого земляка, мужнього Захисника України — Леоніда Олексійовича Ціпов’яза. Людину, яка жила серед нас тихо і скромно, але пішла з життя як Герой.
Леонід Олексійович народився 26 грудня 1977 року в місті Тальне. До п’яти років жив тут, а згодом разом із батьками переїхав до села Павлівка Перша. Саме там минули його дитячі та юнацькі роки. Його батько, Олексій Іванович, працював у місцевому колгоспі, а мати, Катерина Костянтинівна, дбала про малечу в дитячому садочку. Вони виховали сина чесною, працьовитою і порядною людиною.
Леонід навчався у місцевій школі, після дев’ятого класу продовжив навчання у Кривоколінській школі, де здобув повну середню освіту. Згодом опанував професію сировара у Звенигородці. Відслужив строкову військову службу, а повернувшись до мирного життя, працював будівельником, займався ремонтами. Був майстром, якому довіряли, бо знав свою справу і виконував її сумлінно. Працював і в рідному селі, у господарстві «Дружба».
Леонід Олексійович був людиною стриманою, вихованою, доброю. Його поважали друзі й знайомі за щирість, порядність і людяність. Він дуже цінував родину та дружбу. У вільний час любив читати, знаходячи у книгах роздуми і спокій.
Його життєвий шлях був непростим. Сімейне життя не склалося: з дружиною вони розлучилися, а згодом вона відійшла у вічність. У них залишився син, який нині перебуває за кордоном. Раніше відійшли у засвіти й батьки Леоніда. Найближчими рідними для нього залишилися молодший брат Юрій та сестра Валентина, які збережуть світлу пам’ять про нього.
Коли на українську землю прийшла велика війна, Леонід не залишився осторонь. Уже 8 березня 2022 року він став до лав Захисників України, приєднавшись до прикордонних військ.
Він воював на Харківському, Донецькому, Луганському напрямках. Виконував бойові завдання на передових позиціях. Майже всю війну пройшов пліч-о-пліч зі своїми побратимами, залишаючись вірним військовій присязі, честі воїна і своєму обов’язку перед Батьківщиною.
7 березня 2026 року Леонід Ціпов’яз загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині.
Сьогодні рідні втратили опору. Громада втратила свого земляка. Україна втратила ще одного вірного сина. І цей біль — спільний для всіх нас.
Дорогі рідні…
Ваш біль неможливо виміряти словами. Але знайте: у цю гірку мить разом з вами вся громада. Ми схиляємо голови у скорботі і щиро співчуваємо вам.
А тобі, воїне Леоніде, — наша безмежна вдячність. За твою мужність. За твою вірність Україні. За те, що ти став на захист нашої землі, щоб ми мали можливість жити у вільній, мирній державі.
Герої не вмирають. Вони залишаються у пам’яті людей, у спогадах рідних, у майбутньому України, за яке віддали своє життя.
Світла пам’ять тобі, наш земляче.
Вічна слава і шана Герою України.
Пресслужба Тальнівської МТГ
